ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Програму для вступного випробування з української мови розроблено на основі Закону України «Про повну загальну середню освіту», Державного стандарту базової і повної середньої освіти та з урахуванням чинної програми з української мови.

Матеріал програми розподілено за такими розділами: «Українська мова» («Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія», «Лексикологія. Фразеологія», «Будова слова. Словотвір», «Морфологія», «Синтаксис», «Стилістика», «Розвиток мовлення»).

Мета й завдання вивчення української мови визначені державною програмою з української мови, яка водночас визначає основний зміст навчання і вимоги та критерії оцінювання його результатів.

Основна мета вивчення української мови у навчальних закладах України на сучасному етапі полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами державної мови – її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності.

УКРАЇНСЬКА МОВА

1.1.    Велика літера у власних назвах

Написання імен, по батькові, прізвищ, псевдонімів, прізвиськ. Складні прізвища, псевдоніми та імена, що пишуться через дефіс. Написання власних назв іншомовного походження. Написання індивідуальних назв: міфологічних істот і божеств, дійових осіб у літературних творах. Назви найвищих державних та міжнародних посад, міністерств, управлінь, установ і організацій. Астрономічні, історичні, літературні, географічні й топографічні назви.

1.2.    Вживання м'якого знака. Вживання апострофа

Вживання м'якого знака після м'яких д, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу, після м'яких приголосних у середині складу перед о. У суфіксах іменників, прикметників та прислівників (- зький, - ський, - цький; - зькість, - ськість,

-        цькість; - зько, - сько, - цько; - зькому, - ському, - цькому; - зьки, - ськи,

- цьки). Суфікси - еньк-, - оньк -, - есеньк -, - ісіньк -, - ісіньк -. Ь у родовому відмінку множини іменників жіночого роду м'якої групи і відмінків

середнього роду на – нн (я), - ц (е) II відміни, у дієслівних формах дійсного та наказового способу.

Вживання апострофа на позначення роздільної вимови після твердих приголосних перед я, ю, є, ї (у корені та після префіксів). Апостроф у словах іншомовного походження.

1.3.    Ненаголошені голосні [е], [и], [о]

Написання Е, И, О у ненаголошених складах за умови добору перевірочного слова із наголосом на Е, И, О.

1.4.  Чергування приголосних при словозміні й словотворенні

Зміни приголосних у непрямих відмінках іменників, а також при утворенні нових слів. Групи чергувань г–з-ж, к-ц-ч, х-с-ш. Зміни приголосних при пом'якшенні. Основні позиції чергувань

1.5.  Спрощення в групах приголосних. Подвоєння, подовження приголосних

Випадні Д і Т у групах – ждн -, - здн -, - стн -, - стл -. Випадний К у групах

– зкн -, - скн - при творенні дієслів із суфіксом – ну -. Випадний Л у групі приголосних

-   слн -.

Збіг приголосних. Подвоєння Н перед суфіксом - ість. Буквосполучення – нн

1.6.  Написання префіксів роз -, без -, через -, з- (зі -)

Перехід 3- у С- перед глухими приголосними, 3- у ЗІ- з метою уникнення збігу приголосних.

1.7.  Правила переносу слів

Сполучення ДЖ, ДЗ при переносі. Апостроф і м'який знак при переносі. Склади з однієї літери. Перенос складних слів, абревіатур, прізвищ з ініціалами, умовних скорочень.

1.8.  Правопис слів іншомовного походження

Передача голосних і приголосних звуків у словах іншомовного походження. Подвоєні й неподвоєні приголосні. Групи приголосних з голосними. Вживання апострофа і м'якого знака в словах іншомовного походження. Відмінювання слів іншомовного походження.

1.9.    Написання складних і складноскорочених слів

Загальні правила правопису складних слів. Сполучні голосні. Написання разом, окремо або через дефіс складних іменників, прикметників, числівників та займенників, прислівників. Прикладка. Складні прийменники, сполучники, частки. Правопис складноскорочених слів.

 Морфологія Частини мови

1. Написання іменників. Пояснення до форм родового відмінкаодниниіменниківчоловічого родуIIвідміни

Відмінювання іменників в однині та множині з урахуванням групи і відміни. Невідмінювані іменники. Закінчення - а (- я) або - у (- ю) в родовому відмінку однини іменників II відміни.

1.11.                    Відмінювання імен по батькові. Відмінювання прізвищ

Особливості відмінювання імен по батькові. Відмінювання чоловічих та жіночих прізвищ. Особливості відмінювання прізвищ на - ко, а також прізвищ іменникового походження.

1.12.                    Написання прізвищ і географічних назв

Труднощі перекладу прізвищ і географічних назв. Правопис голосних у корені.

1.13.                    Написання прикметників

Тверда і м'яка група прикметників. Особливості відмінювання прикметників. Ступені порівняння: проста і складена форма. Зміна основи деяких прикметників. Прикметники, що не утворюють ступенів порівняння.

1.14.                    Написання числівників

Числівник як частина мови. Кількісні, порядкові, дробові числівники. Прості, складні і складені числівники.

1.15.                    Зв'язок числівників з іменниками, правопис

Узгодження і керування у сполученнях числівників з іменниками. Особливості відмінювання числівників. Написання цифр словами у словосполученнях і реченнях.

1.16.                    Написання займенників

Особові, присвійні,   вказівні,   питальні,   означальні   займенники. Зворотний займенник себе. Особливості відмінювання. Правопис складних (неозначених і заперечних) займенників.

1.17.                    Прислівник. Розряди, творення і правопис

Прислівник як частина мови. Розряди прислівників за значенням. Творення прислівників від інших частин мови. Утворення ступенів порівняння. Правопис складних прислівників. Правопис прислівників із префіксом ПО -.

1.18.                    Прийменник. Сполучник. Частка. Вигук

Поняття про службові частини мови. Вираження прийменниками різноманітних відношень відмінкових форм з дієсловами та іншими словами в реченні. Походження прийменників. Прості, складні і складені прийменники. Вживання прийменників з формами непрямих відмінків

Прості, складні і складені сполучники. Сполучники сурядності: єднальні, протиставні і розділові. Сполучники підрядності: часові, причинові, цільові, умовні, допустові, наслідку, порівняльні. Групи часток за значенням. Словотворчі і формотворчі частки. Творення вигуків. Розряди вигуків за значенням.

2.  Синтаксис і пунктуація

1. з відокремленими членами

Поняття про ускладнене речення. Однорідні члени речення. Сполучники і розділові знаки при однорідних членах речення. Узагальнюючі слова при однорідних членах речення. Поняття і умови відокремлення другорядних членів речення. Відокремлені прикладки. Уточнюючі члени речення.

2.2.  Звертання. Вставні слова, сполучення слів, речення

Способи вираження і виділення звертання. Значення вставних слів, сполучень слів і речень, вживання розділових знаків.

2.3.  Складне речення

Поняття про складне речення. Типи складних речень.

2.4.  Складносурядні речення

Структура складносурядних речень. Відношення між частинами складносурядних речень (єднальні, протиставні, зіставні, розділові, приєднувальні). Вживані сполучники. Вживання розділових знаків.

2.5.  Складнопідрядні речення

Поняття про складнопідрядне речення. Види підрядних частин (місця, часу, причини, наслідкові, мети, порівняльні, умовні, допустові, супровідні). Вживання сполучників і розділових знаків.

2.6. Складнопідрядні речення з кількома підрядними

Види зв'язків частин у складнопідрядному реченні з кількома підрядними. Вживання розділових знаків.

1. Безсполучникові складні речення. Розділові знаки в нихБезсполучникові складні речення з однотипними частинами (одночасність перелічуваних явищ, часова послідовність дій чи явищ значення зіставлення або протиставлення - складносурядні. Безсполучникові складні речення з різнотипними       частинами  (з'ясувально-об'єктні  відношення,    причинові  - наслідкові   та         умовно-наслідкові         відношення,                    значення    допустовості, пояснювальні відношення) - складнопідрядні.

2.8. Складні речення з різними видами зв'язку

Поєднання різних видів зв'язку у складному реченні. Вживання розділових знаків.

 Пряма й непряма мова

Вживання розділових знаків при прямій мові. Передача чужої мови у вигляді складнопідрядного речення - непряма мова. Цитата.

ПИТАННЯ ДО СПІВБЕСІДИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

• ·        Поняття про звуковий склад. Звуки мови, їх класифікація.

  ·        Сучасні орфоепічні норми, їх суспільне значення. Вимова звуків і правопис.

  ·        Поняття про букву. Українська алфавіт. Співвідношення між буквами та звуками.

  ·        Слово як основна одиниця лексичної системи. Лексичне значення слова. Типи лексичних значень слів.

  ·        Синоніми: поняття, значення, особливості використання в різних стилях мови.

  ·        Антоніми й омоніми в українській мові.

  ·        Фразеологізми в мовленні. Багатозначність фразеологізмів.

  ·        Будова слова. Корінь, суфікс, префікс, закінчення - значущі частини слова.

  ·        Способи словотвору в українській мові.

  ·        Орфографічні норми. Орфограма. Орфографічне правило. Принципи української орфографії.

  ·        Уживання м'якого знака.

  ·        Уживання апострофа.

  ·        Чергування голосних. Типи чергувань. Чергування [О], [Е] з [І]; [Е], [О] після Ж, Ч, Ш, Й.

  ·        Найголовніші випадки чергування приголосних звуків.

  ·        Подвоєння букв на позначення подовження й збігу приголосних звуків.

  ·        Спрощення в групах приголосних і його відображення на письмі.

  ·        Вимова і правопис префіксів.

  ·        Правопис суфіксів.

  ·        Поняття     про     милозвучність     мовлення.     Засоби     милозвучності українського мовлення. Чергування [У] - [В], [І] - [Й].

  ·        Уживання великої букви.

  ·        Написання слів разом, через дефіс, окремо.

  ·        Правопис НЕ, НІ з різними частинами мови.

  ·        Вимова і правопис слів іншомовного походження.

  ·        Іменник як частина мови. Загальне значення. Морфологічні ознаки. Синтаксична роль.

  ·        Характеристика іменників І відміни, їх відмінювання.

  ·        Відмінкові закінчення іменників II відміни.

  ·        Відмінювання іменників III і IV відмін.

  ·        Незмінювані іменники й абревіатури.

  ·        Прикметник як частина мови. Групи прикметників за значенням. Утворення форм ступенів порівняння якісних прикметників.

  ·        Числівник як частина мови. Відмінювання й правопис числівників.

  ·        Займенник як частина мови. Розряди займенників. Відмінювання й правопис займенників.

  ·        Дієслово як частина мови. Дієслівні форми.

  ·        Види дієслова та творення видових форм.

  ·        Особливості дієприслівника й дієприкметника як форм дієслова. Дієприслівниковий і дієприкметниковий звороти.

  ·        Прислівник як частина мови. Творення й правопис прислівників.

  ·        Прийменник як службова частина мови. Уживання та правопис прийменників.

  ·        Сполучник як службова частина мови. Правопис сполучників.

  ·        Частка як службова частина мови. Правопис часток.

  ·        Вигук як особлива частина мови. Правопис вигуків.

  ·        Словосполучення як синтаксична одиниця. Типи підрядних зв'язків.

  ·        Речення як основна одиниця синтаксису. Просте й складне речення. Граматичні принципи їх розмежування.

  ·        Двоскладне й односкладне речення. Просте ускладнене речення.

  ·        Головні члени речення.

  ·        Другорядні члени речення.

  ·        Складне речення як синтаксична одиниця. Граматичні ознаки складного речення. Засоби зв'язку частин складного речення.

  ·        Складносурядні речення, розділові знаки в них.

  ·        Складнопідрядні речення, розділові знаки в них.

  ·        Безсполучникові речення, розділові знаки в них.

  ·        Поняття про стиль і стилістичну норму.

  ·        Функціональні стилі української літературної мови.

  ·        Поняття про типи мовлення: розповідь, опис, роздум.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ УСНИХ ВІДПОВІДЕЙ ВСТУПНИКІВ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (СПІВБЕСІДА)

Оцінювання результатів знань вступника з мови здійснюється на основі:

а) врахування основної мети, що передбачає різнобічний мовленнєвий розвиток особистості;

б) освітнього змісту навчального предмета, який розподіляється на чотири елементи: знання, вміння й навички, досвід творчої діяльності і досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу;

в) функціонального підходу до мовного курсу, який передбачає вивчення мовної теорії в аспекті практичних потреб розвитку мовлення.

При оцінюванні усної відповіді потрібно керуватись такими критеріями:

Повнота і правильність відповіді.

Ступінь усвідомлення, розуміння вивченого.

Мовленнєве оформлення відповіді.

Відповідь повинна бути зв'язним, логічно послідовним повідомленням на певну тему, виявляти вміння застосовувати визначення, правила до конкретних випадків.