Популярнi новини:
Лекція від офіцера групи спеціальної психологічної підготовки Навчального центру Десантно-штурмових військ
Презентація вибіркових освітніх компонентів на 2024-2025 навчальний рік
Засідання педагогічної ради коледжу
Обласний благодійний біговий челендж «Кожен крок в допомогу ЗСУ!»
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "Землевпорядне проектування"
Міністерство освіти і науки України
Вознесенський коледж
Миколаївського національного аграрного університету
ДЛЯ ВИКОНАННЯ
КУРСОВОГО ПРОЕКТУ "ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА"
з дисципліни «Землевпорядне проектування»
для здобувачів освіти спеціальності 193 «Геодезія та землеустрій»
Розглянуто і ухвалено
на засіданні циклової комісії
юридичних дисциплін та професійної підготовки землевпорядників
Протокол №____ від ___________
Голова комісії__________І.О.Ставицька
м.Вознесенськ
Курсове проектування з організації території сільськогосподарських підприємств має на меті поглиблення теоретичних знань землевпорядного проектування, правових норм Земельного кодексу України та законів України "Про землеустрій", "Про оренду землі", "Про охорону земель", "Про фермерське господарство", а також оволодіння необхідними навичками для практичного вирішення питань, пов'язаних зі складанням проектів раціонального розміщення, використання і охорони земельних угідь, що знаходяться в приватній, комунальній власності і користуванні, зокрема на умовах оренди сільськогосподарських підприємств та громадян.
У ході курсового проектування необхідно вирішити такі питання:
1. Побудувати план землекористування за координатами точок повороту меж землекористування та абрисами.
2. Визначити площу землекористування і окремих угідь.
3. Провести аналіз і дати оцінку фактичному використанню земель.
4. Організувати систему сільськогосподарських підприємств ринкового типу на території сільської, селищної ради.
5. Визначити найбільш раціональну, з урахуванням ґрунтів, рельєфу, природних умов, систему розміщення і використання сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, кормових угідь).
6. Намітити розміщення або розширення населених пунктів, господарських дворів, сітки внутрігосподарських шляхів та системи сівозмін.
7. Скласти картограму екологічної придатності земель, стрімкості схилів для розміщення сівозмін залежно від придатності ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур.
8. Розробити заходи щодо дотримання вимог охорони ґрунтів, впровадження контурно - меліоративної організації території, створення гармонійного культурного ландшафту землекористувань.
9. На території сільської ради скласти експлікацію земель за проектом і передбачити їх просторове розміщення.
10. Провести якісну оцінку земель.
11. Організувати заходи щодо поліпшення угідь.
12. Розробити технологічну характеристику полів сівозмін і
робочих ділянок.
13. Підготувати вихідні дані та розмічувальне креслення перенесення проекту впорядкування території у натуру.
14. Визначити економічну ефективність запроектованих заходів.
Об'єктом курсового проектування можуть бути сільськогосподарські землекористування або землеволодіння на території однієї сільської (селищної) ради з різними формами господарювання, а також підприємство, що веде підсобне сільське господарство.
Для розробки курсового проекту студент отримує:
1. Завдання на розробку курсового проекту.
2. План землекористування або землеволодіння.
3. Межі агровиробничих груп ґрунтів, їх шифри та характеристику.
4. Топографічний план землекористування або землеволодіння.
5. Вихідні дані, які містять інформацію про місце розташування землекористування, природні і економічні умови господарства, замовлення на виробництво продукції тощо.
Кожний студент виконує курсовий проект самостійно, консультується з керівником курсового проектування. Під час роботи над курсовим проектом, крім методичних вказівок, використовує спеціальну літературу, законодавчі, інструктивні та нормативні матеріали. Закінчений курсовий проект складається із графічної частини, зміст якої передбачається проектним завданням, і текстової частини, до якої входить пояснювальна записка із експлікаціями, таблицями і розрахунками. Всі ці матеріали брошуруються в папку і здаються керівнику для перевірки. Схвалений проект захищається студентом на засіданні комісії.
Послідовність і методика складання курсового проекту
Студент перед початком розробки курсового проекту повинен добре вивчити поставлене завдання, проробити відповідні розділи курсу лекцій та підручника, а також ознайомитись з рекомендованою додатковою літературою, земельним законодавством, добре вивчити зміст вихідних матеріалів об'єкта курсового проектування.
Підставою для укладання курсового проекту є завдання, в якому встановлюється порядок і обсяги робіт.
Після отримання вихідних даних і детального вивчення завдання для виконання курсового проекту робота над ним проводиться в чотири етапи.
• землевпорядні вишукування (підготовчі роботи) для укладання проекту;
• укладання проекту організації території;
• підготовка вихідних даних для перенесення проекту в натуру;
• написання пояснювальної записки.
ЗАВДАННЯ
на виконання курсового проекту
студента____курсу ___ групи спеціальність 5.08010102 «Землевпорядкування»
Дисципліна: землевпорядне проектування
ТЕМА: ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА
_____________________сільської ради, _______________ району,
________________________________________________ області
Розділ 1. Землевпорядні вишукування для складання проекту організації території.
1.1. Загальні відомості про землекористування.
1.2. Природні умови землекористувань.
1.3. Аналіз існуючого використання земель.
1.4. Побудова плану меж території сільськогосподарського підприємства в масштабі 1:10000.
1.5.1. Вирахування площ за координатами.
1.5.2. Вирахування площ контурів угідь.
1.5.3. Складання експлікації земель за угіддями та землекористувачами в межах плану.
1.6. Складання і призначення картограми стрімкості схилів.
1.7. Складання і призначення картограми агровиробничих груп ґрунтів.
1.8. Складання і призначення картограми екологічної придатності земель.
Розділ 2. Організація території новостворених землекористувань.
2.1. Організація раціональної системи використання угідь.
2.2.Організація вгідь і системи сівозмін.
2.3.Влаштування території сівозмін.
2.4.Влаштування території природних кормових угідь.
2.5.Визначення обсягів освоєння, трансформації і поліпшення угідь.
2.6. Технологічна характеристика полів сівозмін та виробничих ділянок.
2.7.Система природоохоронних і еколого-ландшафтних заходів.
2.8. Визначення економічної ефективності проекту організації території.
Розділ 3. Перенесення проекту організації території в натуру.
Пояснювальна записка складається відповідно до зазначених обсягів.
1. Картограма екологічної придатності земель.
2. Проект впорядкування території.
3. Технологічна характеристика полів сівозмін та виробничих ділянок.
4. Розмічувальне креслення перенесення проекту в натуру.
Завдання видав: ________________
(підпис)
Завдання отримав: ________________
(дата) (підпис)
Розділ 1. Землевпорядні вишукування (підготовчі роботи) для розробки проекту
При землевпорядних вишукуваннях або підготовчих роботах для складання проекту організації території сільськогосподарського підприємства необхідно зібрати інформацію і детально вивчити існуючий стан землекористування (розділ І завдання). Ця інформація необхідна для написання пояснювальної записки та обґрунтування проектних рішень.
1.1. Загальні відомості про землекористування
Визначаються назва і місце знаходження об'єкта щодо центрального села сільської ради, районного і обласного центрів, виробничий напрям сільськогосподарських підприємств, їх участь у міжгосподарських зв'язках з іншими сільськогосподарськими підприємствами району, області і країни загалом, кількість членів у кожному сільськогосподарському підприємстві.
1.2. Природні умови землекористування
Характеризується розташування господарства щодо природно-сільськогосподарської зони, температурний режим (середня, максимальна і мінімальна температура, сума активних температур за вегетаційний період, заморозки).
Опади - середні за рік. за вегетаційний період, інтенсивність злив та частота випадання, сніговий покрив, його товщина і строки, інтенсивність сніготанення.
Пануючі вітри, які впливають на ерозію ґрунтів. Характеристика Процесів вітрової ерозії ґрунтів на території господарства.
Рельєф території - визначається роздрібненість схилів, наявність ерозійних процесів і чинників, які впливають на інтенсивність росту ярів, промоїн. Розподіл сільськогосподарських угідь за прийнятою градацією стрімкості схилів,
Гідрографічна сітка - характеризуються річки, струмки і водоймища, які розташовані на території землекористувань. їх назви характерні особливості заплави, розміри, режим паводків, надходження рідкого і твердого стоку в річки і водоймища, наявність прибережних смуг.
Ґрунтовий покрив - характеристика дається за агровиробничими групами ґрунтів, вага ґрунтового покриву в розрізі сільськогосподарських угідь, основні властивості фунтів за механічним складом, вмістом гумусу в родючому шарі, забезпеченістю поживними речовинами, розташування ґрунтів щодо стрімкості схилів і за ступенем еродованості, а також за придатністю для вирощування районованих, у південній природносільськогосподарській зоні, сільськогосподарських культур. Дається оцінка ґрунтів за природною родючістю в балах бонітету.
1.3. Аналіз існуючого використання земель
Характеризується загальна площа території сільської ради. наявність землекористувачів за категоріями земель і формами власності, компактність і конфігурація, наявність і кількість відокремлених ділянок. Наявність, назва і площа землекористувачів, які розташовані на території сільської ради.
Кількісний і якісний стан земельних угідь. Дається склад і структура всіх земельних угідь землекористувачів, наявність резервів для розширення сільськогосподарських угідь, контурність і конфігурація масивів сільськогосподарських угідь.
Якісний стан земельних угідь. Зокрема, розораність землі, наявність ерозійних процесів, кам'янистість, заболоченість, перезволоженість, зачагарсність. Характеризується якісний стан осушених і зрошених земель. Вивчається загальна оцінка в балах сільськогосподарських угідь загалом і окремо за ріллею, багаторічними насадженнями, сінокосами і пасовищами, за валовим продуктом, окупністю затрат, диференційованим доходом і за бонітетом ґрунту.
Характеризується наявне поголів'я худоби, його розміщення, система утримання та розміщення кормових, тракторних, будівельних дворів, складських приміщень тощо.
Інженерна інфраструктура. Дається характеристика шляхової сітки, газопроводу, магістральних водопроводів, теплових та каналізаційних сіток, ліній електропередач і інших споруд та вплив їх на використання сільськогосподарських угідь.
До складу землевпорядних вишукувань входить план меж і вирахування площі, картограма стрімкості схилів, картограма агровиробничих груп ґрунтів або картограма екологічної придатності земель.
1.4. Побудова плану меж території сільської ради
План меж сільськогосподарського підприємства будується листі паперу формату А-1.
Точки поворотів меж фіксуються кружечками на плані і нумеруються в характерних місцях, починаючи з північно-західної частини границі, за ходом годинникової стрілки.
Креслення і оформлення плану території сільської ради в масштабі 1:10000 на ватмані і кальці.
Розміщення плану меж сільської ради або землекористування проводиться так, щоб залишились вільні місця в південно-західній частині листа для опису меж суміжних землекористувачів.
У нижній частині листа під планом залишається місце для масштабу плану, перерізу рельєфу і умовних позначень.
У південно-східній частині листа викреслюють штамп.
У східній частині листа розміщують експлікацію земель, а в північно-східній частині позначають ситуаційний план території сільської ради або району з відбиттям об'єкта проектування.
У верхній частині листа залишають місце для запису назви демонстраційного плану або проекту.
У північно-західній частині листа креслиться роза вітрів. На плані землекористування позначаються межі контурів земельних угідь і в існуючих для даного масштабу умовних позначень класифікацію угідь. По зовнішній території сільської ради між точками поворотів межі позначаються натуральні лінійні проміри і горизонтальна проекція. Позначаються межі суміжних територій сільських рад буквами українського алфавіту, починаючи з букви "А" за годинниковою стрілкою з північно-західної частини межі.
Описуються суміжні території сільських рад.
На ватмані за координатами складається план території сільської ради, на якому зазначається:
- межі землекористування;
- межі контурів і види угідь (згідно з чинними умовними позначеннями);
- міри ліній, нумерацію точок і суміжностей;
- опис суміжних територій або землекористувань;
- масштаб плану;
- ситуаційний план;
- площі контурів угідь.
За потребою визначають межі і умовні позначення осушених і зрошених земель.
Викреслений план буде використовуватись для виконання наступних розрахунково-графічних робіт та курсового проектування, а саме:
• плану меж контурів угідь;
• картограм стрімкості схилів, агровиробничих груп ґрунтів або екологічної придатності земель;
• проекту формування землекористувань;
• проекту впорядкування території;
• розмічувального креслення перенесення в натуру проекту впорядкування території;
• технологічної характеристики полів сівозмін і виробничих ділянок.
За схемою меж сільської ради, окремого землекористувача, або моделі плану їх меж, показаних у масштабі 1:10000 визначаються координати поворотних точок межі і складається каталог координат.
|
Каталог координат точок зовнішніх меж ....................................................... Таблиця 1 |
|||||
|
№ точки |
Внутрішні кути |
Дирекційні кути |
Довжини ліній |
Х |
У |
|
1 |
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
1.5.1. Вирахування площ за координатами
Загальну площу землекористування вираховують аналітичним способом за координатами точок поворотів меж території сільради або землекористування за формулами:
Р = ∑Yn(Xn-1 – Xn+1) (1)
2
Р = ∑Xn(Yn+1 – Yn-1) (2)
2
де Р - площа сільської ради або землекористування,
X,Y - координати вершин полігону землекористування.
Для вирахування площ складають відомість вирахування площ за координатами, де записують номери точок по порядку, номери пунктів га координати X,Y(табл. 2).
Вирахування площі за координатами
.................................................................................
..................................сільради...................................району
Таблиця 2
|
№ точки |
Х |
Y |
(Xn-1 -Xn+1)
|
(Yn+1 - Yn-1)
|
X(Yn+1 - Yn-1)
|
Y(Xn-1 - Xn+1)
|
|
5 |
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
|
5 |
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
∑=0 |
∑=0 |
∑= |
∑= |
2Р=
Р=
Вирахувана площа за координатами в порівнянні із існуючою або обліковою може розходитись в межах, визначених за формулою:
ƒРдоп = ± 0,03√Р (3)
де - ƒдоп – допустима нев’язка площі, га;
Р – площа землекористування, в га на плані.
1.5.2. Вирахування площі за контурами угідь
Для визначення площі кожного контуру угідь, особливо коли землекористування розташоване на одному або кількох листах формату А-1, а також коли контури угідь мають неправильну конфігурацію, використовують різні палетки. Вирахування площ за контурами проводиться на плані землекористування, побудованому на аркуші формату А-1 з точністю до 0,01 га.
Записи вирахуваних площ контурів занотовуються у відомості (табл.3 ).
Таблиця 3
|
№№ контурів |
Угіддя |
Площа контурів |
|
1 |
2 |
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
ВСЬОГО:
1. 6. Складання експлікації земель за угіддями та землекористувачами
в межах плану
Після вирахування площі по контурах складають поконтурну відомість, в якій контури групуються за видами угідь і підсумовується детальна площа кожною виду угідь і загалом за землекористуванням (див.табл. 4).
|
рілля |
пасовища |
сади |
Лісові землі |
дороги |
Під водою |
||||||
|
№ контуру |
площа |
№ контуру |
площа |
№ контуру |
площа |
№ контуру |
площа |
№ контуру |
площа |
№ контуру |
площа |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Всього:
За підсумками поконтурної відомості складається експлікація земель за угіддями і землекористувачами в межах плану, окремо складається експлікація земель на осушені і зрошені землі в розрізі земельних угідь на час складання проекту, згідно з формою 6-ЗЕМ.
Таблиця 5
|
Назва угіддя |
Площа, га |
|
|
|
|
|
Всього: |
На плані контурів позначаються:
• нумерацію контурів виписують в чисельнику червоним кольором висотою 3 мм, в знаменнику чорним кольором висотою 3 мм виписують їх площі;
• показують межі контурів осушених земель;
• експлікація земель, що зазначені на плані.
План контурів використовується при складанні проектів упорядкування території, для проведення трансформації угідь і технічного проектування полів сівозмін, робочих ділянок, культурних пасовищ, сінокосозмін, багаторічних насаджень, шляхової сітки, лісосмуг, суцільних лісонасаджень, виробничих центрів, житлової зони, об'єктів водогосподарського і меліоративного будівництва та інших елементів організації території.
За результатами землевпорядних вишукувань виконуються графічні матеріали, які є основою для складання проекту впорядкування території.
1.7. Складання і призначення картограми стрімкості схилів
Картограма стрімкості схилів складається для визначення якісної характеристики земельних угідь, для правильного розміщення сівозмін, їх полів і робочих ділянок щодо стрімкості і експозиції схилів, слугує основою для проектування протиерозійних гідротехнічних споруд, водорегулюючих і полезахисних лісосмуг і ділянок суцільного залуження або заліснення, намічаються протиерозійні агротехнічні заходи (напрямок основного обробітку ґрунту, посівів сільськогосподарських культур, напрямок щілювання природних кормових угідь, зябу, посівів озимих зернових культур тощо).
На картограмі позначається:
• рельєф в горизонталях;
• межі контурів за крутизною схилів;
• лінії водорозділів;
• лінії тальвегів гідрографічної сітки;
• напрямок схилів:
• масштаб закладення;
• висота перерізу;
• ілюмінування контурів за стрімкістю схилів;
• умовні позначення шкали стрімкості схилів:
На картограмі за зовнішніми межами території сільської ради відбивається шкала масштабу закладень з умовними позначеннями ілюмінування контурів схилів від 0 до 3°, 3-5°, 5-7°, 7-10°, 10-12° і більше 12°, а також вказується через скільки метрів проведені горизонталі.
Для визначення кута нахилу (tgа) на плані прямої лінії використовують формулу (4) (див. рис. 1):
tgа = h / d (4)
де h - перевищення між кратними точками прямої лінії, м;
d - горизонтальне закладення або проекція схилу на горизонтальну площину (береться з плану ).
Побудова шкали масштабу закладень для визначення ухилу на картах, картограмах або планах обчислюється за формулою:
d = h / tgа (5)
Закладення d визначається для відомої з плану висоти січення h і різних значеннях кута нахилу tgа за прийнятою градацією 1°, 2°, 3°, 5°, 7°, 10°, 12° та більше 12°. Згодом на горизонтальній прямій відкладають рівні відрізки кутів нахилу і в отриманих точках ставлять перпендикуляри, на яких відкладають вирахувані закладення для відповідного ухилу. Кінці перпендикулярів сполучають плавною кривою лінією (рис. 2).
а°
h
Рис 1. Визначення стрімкості схилів
Рис. 2. Шкала закладень
Визначення контурів за стрімкістю схилів. Для визначення величини ухилу на плані користуються шкалою закладень. Для цього ніжки вимірника встановлюють на шкалі масштабу закладень плану так, щоб одна розміщувалась на горизонтальній прямій, а інша на кривій у місці, де ухил рівний заданому. Потім отриманим розхилом циркуля проводять між двома сусідніми горизонталями до тих пір поки ніжки циркуля їх не перетнуть, а в місцях перетину їх з горизонталями встановлюється межа контуру заданого ухилу. Порядок встановлення контурів здійснюється, починаючи з 1°, 2° тощо.
Для зручності визначення меж контурів певних ухилів на плані використовують різного роду палетки (лінійні або кругові), які виготовлені з прозорих матеріалів.
Ілюмінування контурів за стрімкістю схилів здійснюється відповідно до прийнятих позначень так:
- контури схилів 0-1° - не фарбуються;
- контури схилів 1-2° - фарбуються зеленим кольором;
- контури схилів 2-3° - фарбуються жовтим кольором;
- контури схилів 3-5° - фарбуються світло-оранжевим кольором;
- контури схилів 5-7° - фарбуються темно-оранжевим кольором;
- контури схилів 7-10°- фарбуються коричневим кольором;
- контури схилів 10-12° - фарбуються фіолетовим кольором;
- контури схилів більше 12° - фарбуються чорним кольором.
1.8. Складання і призначення картограми агровиробничих груп ґрунтів
Картограма агровиробничих груп ґрунтів використовується для визначення якісної характеристики кожної ділянки (контуру) угідь правильного розміщення проектних угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сінокосів, пасовищ, господарських дворів), сівозміни їх площ і робочих ділянок відповідно до придатності земель для вирощування тих чи інших сільськогосподарських культур.
На картограмі позначаються:
• межі і шифри агровиробничих груп ґрунтів; коричневим кольором їх еродованість за шкалою: не змиті, слабо, середньо і сильно змиті;
• границі заплавних земель - синім кольором;
• вираховуються площа кожної агровиробничої групи ґрунтів у розрізі земельних угідь;
• умовні позначення;
• експлікація земель у розрізі агровиробничих груп ґрунтів і оціночні показники по угіддях.
1.9. Складання і призначення картограми екологічної придатності земель
За картограмами стрімкості схилів та агровиробничих груп ґрунтів складається картограма екологічної придатності земель, підґрунтям якої є існуюча класифікація земель України та поділ земель за еколого-технологічними групами.
Картограма використовується для визначення системи використання земель, проектування заходів щодо освоєння, поліпшення, меліорації земель, трансформації угідь та для впорядкування території землекористувань сільських, селищних рад.
На картограмі та в умовних позначеннях позначаються різними кольорами ділянки земель за еколого-технологічними групами придатності.
1) Землі, придатні під ріллю, для розміщення польових сівозмін із вирощуванням усіх культур районованих у даній природно-сільськогосподарській зоні фарбуються помаранчевим кольором.
2) Землі, придатні під ріллю, для розміщення ґрунтозахисних сівозмін, фарбуються гірчичним кольором.
3) Орні землі, які потребують постійного залуження, ґрунти фарбуються салатовим кольором.
4) Землі, придатні переважно під сінокоси, фарбуються світло-зеленим кольором.
5) Землі пасовищ, які після поліпшення можуть використовуватись під інші с/г угіддя фарбуються кольором мокрого асфальту.
6) Землі, придатні під сільськогосподарські угіддя після проведення докорінної меліорації земель фарбуються блакитним кольором.
7) Землі малопридатні під с/г угіддя фарбуються світло-коричневим кольором.
8) Землі, не придатні під сільськогосподарські угіддя фарбуються жовтим кольором .
9) Порушені землі фарбуються червоним кольором.
Межі масивів придатності земель позначаються суцільною лінією червоного кольору.
Крім того, на картограмі позначаються горизонталі суцільною лінією, водорозділи пунктиром червоного кольору, а тальвеги пунктиром синього кольору. Шифри і межі агровиробничих груп ґрунтів - пунктиром зеленого кольору.
Розділ 2. Організація території новостворених землекористувань
2.1. Організація раціональної системи використання угідь
Основна мета організації раціональної системи використання угідь полягає у тому, щоб оцінити, проаналізувати і порівняти існуючий стан впорядкування території з проектом створення нових землекористувань та з тими вимогами, що висуває чинне законодавство і наукові теорії, передовий досвід та нові умови виробництва.
Розміщення угідь є невід'ємним аспектом усього процесу проектування використання земель і в певній мірі вирішується при визначенні складу угідь, трансформації і визначенні системи використання угідь. Ці питання вирішуються за принципом від загального до окремого. Спочатку вирішують питання розміщення угідь за придатністю ґрунтів для певного виду угідь по масивах, а згодом конкретизують і намічають на плані межі проектних масивів угідь.
На організацію раціональної системи використання угідь впливають природні, соціально-економічні, організаційно-правові умови і просторове розміщення угідь.
Природні умови. Організація раціонального використання угідь здійснюється залежно від якості ґрунтів, рельєфу території і кліматичних особливостей об'єкта проектування.
Ґрунтовий покрив впливає на вибір способу продуктивного використання земель. Так, придатні ґрунти для вирощування всіх районованих сільськогосподарських культур використовуються у складі орних земель і багаторічних насаджень, для розміщення зерно-просапних сівозмін, садів або виноградників. Еродовані ґрунти, які розміщенні на схилах від 3° до 7° використовуються у складі ріллі, на схилах більше 7° - у складі сінокосів, на них проектують ґрунтозахисну систему землеробства, на ґрунтах з супіщаним та піщаним механічним складом розміщують сидеральні сівозміни або ділянки заліснюють. На торфово-болотних та глейових ґрунтах доцільно розміщувати лукопасовищні сівозміни або кормові угіддя.
Під час проектування слід ураховувати і особливості природної рослинності окремих масивів земель.
Бідні на поживні речовини ґрунти, які непридатні для вирощування сільськогосподарських культур, використовуються для розміщення господарських дворів та шляхів і інших несільськогосподарських об'єктів. На територіях із складним рельєфом проектується контурно-меліоративна система організації території угідь.
Водний режим впливає на формування проектної структури земельних угідь та посівної площі сільськогосподарських культур. Так, перезволожені і заболочені ділянки земель, які за ґрунтами придатні для вирощування сільськогосподарських культур, після осушення плануються для інтенсивного використання угідь у кожній із прийнятих систем.
Соціально-економічні умови. Організація раціонального використання угідь залежить від їх оптимальної структури, від спеціалізації господарства в рослинництві та тваринництві, від трудових ресурсів, від матеріально-технічного забезпечення всіх галузей сільськогосподарського виробництва, від забезпечення громадського тваринництва кормами та можливого виробництва органічних добрив та отримання мінеральних добрив. Найвагомішою ознакою економічного розвитку сільськогосподарського виробництва є якісний стан земельних ресурсів та вибір прогресивних форм господарювання і управління виробництвом.
Раціональне розміщення і використання угідь повинно забезпечити оптимальні умови життя, праці та відпочинку мешканців сільської (селищної) ради.
Організаційно-правові умови. За сучасних умов способи організації використання угідь визначаються власне суб'єктами господарювання з урахуванням якісного стану земель, природних умов, якісного матеріально-технічного забезпечення та вибраної спеціалізації розвитку господарства. Зміни у формах власності на землю, на нерухоме майно, реєстрацію прав на них, методи господарювання та управління земельними ресурсами, здійснюється в рамках правового поля чинного законодавства. Переведення одного виду угідь в інше відбувається відповідно до проектів організації території землекористувань, а вилучення та надання земель для інших не сільськогосподарських потреб здійснюється відповідно до проектів відведення земель за вимогами Земельного кодексу України.
Загалом раціональна система використання угідь вирішується в проектах організації території кожного землекористування, розташованого на території однієї сільської або селищної ради, який розглядається і затверджується кожним землекористувачем і погоджується цією радою.
Просторове розміщення угідь. При розміщенні угідь на території новостворених агроформувань передусім намічають ділянки для житлового, господарського будівництва, магістральних та внутрігосподарських шляхів. Згодом розміщують ділянки садів, ягідників, хмільників, виноградників та інших видів багаторічних насаджень. Залежно від дії процесів водної та вітрової ерозії планують систему протиерозійних гідротехнічних споруд і лісомеліоративних насаджень (водорегулюючих, полезахисних лісосмуг та суцільних лісонасаджень). Перезволожені ділянки проектуються для розміщення природних кормових угідь, і після осушення можуть використовуватися, залежно від якості ґрунтів, у складі орних земель. За наявності на території водних джерел (річок, ставків та водоймищ) створюють прибережні смуги по їх берегах. Розміри прибережних смуг і режим їх використання регулюються Земельним та Водним кодексами України. Під ріллю виділяють решту території з найліпшими ґрунтами, які придатні для вирощування районованих сільськогосподарських культур. Вивчається можливість укрупнення контурів орних земель для поліпшення їх конфігурації. Встановлюються сівозмінні масиви, їх розміри та структура посівів сільськогосподарських культур. Загалом забезпечується створення збалансованих, з урахуванням природних умов, соціально-економічних чинників та правових норм, екологічно-стійких агроландшафтів.
2.2.Організація угідь і системи сівозмін.
Приступаючи до організації вгідь і системи сівозмін, необхідно уточнити склад угідь по проекту, тобто намітити попередню трансформацію вгідь. Для цього намічається, за рахунок яких вгідь можна розширити площу сільськогосподарських вгідь.
Разом з тим уточнюється площа деяких вгідь.
Враховуючи , що навантаження на одного працездатного складає 10 – 12 га. с/г угідь, визначається необхідна кількість працездатного населення:
А = 1460.0 : 10.0 = 146 чол. Загальна кількість населення складе :
(6)
де : N - загальна кількість населення
А - кількість працездатного населення
В - % непрацездатного населення (пенсіонери, діти) 45-50%
С - % населення, зайнятого в сфері обслуговування (лікарі, вчителі, соціальна сфера).8-12%
Визначається кількість сімей :
(7)
4-5чол. - середній склад сім'ї.
(8)
Визначається бажана площа багаторічних плодових насаджень за формулою:
де :
Р - площа саду по проекту ;
К - середня норма споживання плодів і ягід на 1 чол. в рік ; 90-110 кг
Y - урожайність плодів і ягід з 1 га. (100-120 ц.);
Т - % товарності плодів і ягід (40-90 %).
Якщо визначена площа саду менша наявної площі ( з експлікації), то слід передбачити збільшення її до визначеної. Якщо ж визначена площа перевищує визначену, для розрахунків залишається існуюча площа.
Площа під проектні польові шляхи і лісосмуги визначається в процентному відношенні до площі ріллі. Вона приблизно може бути 2 % - 3%.
Рл\с=1200,0 га * 0,03= 36,0 га. (9)
Рп\ш=1200,0 га * 0,02= 24,0 га. (10)
Враховуючи, що існуючі польові шляхи і лісосмуги в контурній експлікації складають певну площу, необхідно відвести по проекту додатково за рахунок ріллі площу. Площа за проектом під польові шляхи і лісосмуги за рахунок ріллі визначається як різниця між площею за розрахунками ( 2,5-3% від ріллі) і площею під наявними площами цих угідь.
Площі під тваринницькі ферми визначаються як річниці добутку нормативної площі на одну голову продуктивної худоби на кількість голів цієї худоби і наявної площі під ферми. Під інші господарські двори можна приблизно відвести: під бригадний двір 0,8-1,0 га, під загальногосподарський двір 2,5-3 га..
На основі проведених розрахунків визначається площа землі в обробітку. Вона дорівнює площі ріллі плюс площа перелогів, яких по проекту землеустрою не повинно бути , плюс площа трансформованих в ріллю вгідь, мінус площа для розширення саду, для збільшення площі під господарський двір для збільшення площі під проектні польові шляхи і захисні лісосмуги.
В господарстві повинні вирощуватись овочі, як для власного споживання, так і для реалізації.
Їх площа визначається так:
Р - площа посіву овочевих культур в га.
N - кількість населення в господарстві, чол.
К - норма споживання овочів на 1 жителя в рік (190-210 кг)
У - урожайність овочів з 1 га. (180 ц)
Т- % товарності (50-90 %)
Структура посівних площ являється основою для розробки системи сівозмін.
Як відомо, існують три типи сівозмін : польові, кормові і спеціальні, їх може вводитись в господарстві по декілька штук. В зв'язку з тим, що господарство, як правило, невелике, а також тим, що при розробці проекту переслідується і навчальна мета, тому в господарстві бажано ввести по одній сівозміні кожного типу: овочеву, кормову і польову, або польову і кормо-овочеву.
Розробку слід починати із овочевої сівозміни. Сівозміни слід проектувати з короткою ротацією культур в них (4,5,6 полів), при чому, для кожної культури необхідно забезпечити найкращий попередник. В цих сівозмінах можуть бути пари, зернові, технічні і кормові культури.
Після розробки системи сівозмін проводиться їх розміщення. При цьому, слід керуватись вимогами кожної сівозміни : спеціальну - поблизу населеного пункту , кормову - біля господарського двору та місць літнього утримання худоби. Польові сівозміни, як правило, розміщуються на всій території господарства.
Необхідно обов'язково навести схеми чергування культур в сівозмінах, обґрунтувати розмір і їх розміщення, обґрунтувати розміщення вгідь, навести розрахунки щодо доцільності трансформації вгідь. В пояснювальній записці бажано навести розрахунки щодо доцільності трансформації інших вгідь в ріллю, її можна визначити користуючись формулою:
,де (12)
N - строк окупності витрат на трансформацію вгідь, років
К - капітальні витрати на трансформацію вгіддя
О1 - прибуток з угіддя до трансформації - грн.
О2 - прибуток з угіддя після трансформації – грн.
п - кількість років, протягом яких буде проводитись трансформація.
Ротаційна таблиця освоєної польової сівозміни
Таблиця 6
|
|
Схема чергування культури в сівозміні |
Рік ротації |
||||||
|
№п/п |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
|
|
1 |
Оз. пш. |
Оз. пш. |
Одн. Трави |
Соняшник |
Зерно-бобові |
Оз. пш. |
Цукровий буряк |
Кук. На силос |
|
2 |
Кук. На силос |
Кук. На силос |
Оз. пш. |
Одн. Трави |
Соняшник |
Зерно-бобові |
Оз. пш. |
Цукровий буряк |
|
3 |
Цукровий буряк |
Цукровий буряк |
Кук. На силос |
Оз. пш. |
Одн. Трави |
Соняшник |
Зерно-бобові |
Оз. пш. |
|
4 |
Оз. пш. |
Оз. пш. |
Цукровий буряк |
Кук. На силос |
Оз. пш. |
Одн. Трави |
Соняшник |
Зерно-бобові |
|
5 |
Зерно-бобові |
Зерно-бобові |
Оз. пш. |
Цукровий буряк |
Кук. На силос |
Оз. пш. |
Одн. Трави |
Соняшник |
|
6 |
Соняшник |
Соняшник |
Зерно-бобові |
Оз. пш. |
Цукровий буряк |
Кук. На силос |
Оз. пш. |
Одн. Трави |
|
7 |
Одн. Трави |
Одн. Трави |
Соняшник |
Зерно-бобові |
Оз. пш. |
Цукровий буряк |
Кук. На силос |
Оз. пш. |
2.3.Влаштування території сівозмін
Після розміщення вгідь і сівозмін приступають до влаштування території сівозмін. При цьому слід керуватись вимогами до розміщення окремих елементів : полів і робочих ділянок, захисних лісосмуг, польових шляхів, споруд для польового водопостачання. Розміщують їх з дотриманням принципу " від загального до часткового", тобто спочатку проектують групу полів (2 -3 і т.д.), а потім окремі поля. Цим самим розробляють ескізний проект в декількох варіантах. Точність вирахування площ - 1 га.
По межах запроектованих полів розміщують польові шляхи шириною 5 м і захисні лісосмуги шириною 12 метрів.
При наявності можливості, поля слід проектувати рівновеликими за площею , правильної геометричної форми (прямокутник, квадрат, трапеція), із співвідношенням сторін 1:1 - 1:5 , компактними з врахуванням розміщення грунтів та з врахуванням рельєфу місцевості.
При сильній розчленованості орних земель балками, лісосмугами, польовими шляхами можна допускати відхилення від середнього розміру полів і сівозмін. Це відхилення не повинно перевищувати в польових сівозмінах 10 - 12 %. в кормових 10 - 15 %, в спеціальних - до 5 %. Відхилення навіть 1.0 га. не слід допускати, якщо є можливість запроектувати поля рівновеликими.
Кожне поле всіх сівозмін повинно мати добрий зв'язок з усією територією господарства. Обов'язково слід запроектувати захисні лісосмуги вздовж південної і східної сторони землекористування. Що стосується захисних лісосмуг по межах полів, то тут слід мати на увазі , що захисна лісосмуга захищає від шкідливих вітрів смугу, яка дорівнює 25 -30 кратній висоті дерев в ній. В рівнинній місцевості це буде 500 - 600 м. Звичайно , при розміщенні цих елементів може виникнути і виникає декілька варіантів. Ці варіанти повинні бути проаналізовані і з усіх них для опрацювання береться той , який найбільше відповідає вимогам до них. Аналіз варіантів повинен проводитись по таких показниках: рівновеликість полів за площею , розмір втрат на холості заїзди і повороти тракторних агрегатів, строку окупності лісосмуг, віддаль від полів сівозмін (всіх) до господарського двору і ін. Окремо вводиться сівозміна на орендованих землях. Окремо на закріпленій площі, по ній як і по всіх інших, проводиться економічний аналіз по таких показниках:
Аналіз варіантів по рівновеликості полів доцільно проводити в таблиці наступної форми:
Аналіз варіантів по рівновеликості полів
|
|
|
Кормова сівозміна |
Таблиця 7 |
||||
|
№ полів |
Чиста площа поля |
Відхилення від середнього розміру |
Допустимість |
||||
|
в га |
в % |
||||||
|
I |
26,2 |
-4,3 |
-14,1 |
допустимі |
|||
|
II |
30,3 |
-0,2 |
-0,7 |
допустимі |
|||
|
III |
38,6 |
+8,1 |
+26,6 |
не допустимі |
|||
|
IV |
34,5 |
+4,0 |
+13,1 |
допустимі |
|||
|
V |
22,9 |
-7,6 |
-24,9 |
не допустимі |
|||
|
всього |
159,5 |
|
|
|
|||
|
Серед. р |
30,5 |
|
|
|
|||
На основі проектування складається експлікація по полях та відомість трансформації угідь.
Завершується цей розділ курсового проекту складанням пояснювальної записки (4-5 сторінок). В ній по кожній сівозміні необхідно описати, як вирішено питання розміщення всіх елементів влаштування території сівозмін. Крім того, слід обов'язково обгрунтувати відхилення від загальних вимог до розміщення цих елементів. В пояснювальній записці необхідно також навести матеріали аналізу варіантів.
2.4.Влаштування території природних кормових угідь.
Розвиток тваринництва перш за все залежить від створення міцної кормової бази, в першу чергу за рахунок підвищення ефективності використання кормових угідь, які в Україні займають 18% від сільськогосподарських угідь. В багатьох господарствах з метою підвищення продуктивності змішане (сінокосо-пасовищне) використання кормових угідь. В умовах інтенсивного лукопасовищного кормовиробництва пасовищні угіддя часто використовують для скошування травостою на зелений корм. з природних кормових угідь у вигляді сіна, сінажу, трав’яної муки, гранул та інших кормів, заготовляють приблизно 30% всіх кормів які використовуються.
Багаторічні дослідження показують, що продуктивність природних кормових угідь шляхом застосування комплексу заходів може бути збільшена в декілька разів. Загальна умова – правильне використання кормових угідь. Встановлено, що самий високий коефіцієнт перетравлювання, змісту протеїну, кормових одиниць і з’їдаємої трави на пасовищі забезпечується при травленні рослин у фазі кущування і колосіння, коли трава в середньому досягає 15 – 20 см. До цвітіння перше травлення повинно бути закінчено. З іншого боку, дуже важливо зберегти корні, кореневища і нижні частини стеблин, де міститься запас поживних речовин, який має виключно важливе значення для живлення підростаючих паростків.
Правильне використання кормових угідь означає застосування комплексу узгоджених заходів по використанню і догляду за природним травостоєм: загоний випас, періодичне сінокосіння в різні фази розвитку рослин, внесення добрив та інше. Здійснити такий комплекс можливо тільки в системі сінокосо- і пасовищезміни і відповідного устрою території.
До устрою території пасовищ пред'являють слідуючи вимоги:
- безперебійне забезпечення різних видів і груп тварин зеленими кормами на протязі всього пасовищного періоду;
- систематичне відновлення і підвищення продуктивності пасовищ, призупинення процесу ерозії ґрунту;
- усунення далеких перегонів тварин і зменшення продукції, скорочення витрат на перевезення зеленого корму до місця його споживання;
- створення умов для оздоровлення і нагулу тварин, високої їх продуктивності;
- мінімальні капітальні витрати на будівництво таборів, зрошувальних споруд, огорож, скотопрогонів та інше.
2.5.Визначення обсягів освоєння, трансформації і поліпшення угідь
Освоєння земель. На основі результатів аналізу, оцінки земельних угідь і економічних можливостей господарства приймається рішення про доцільність включення до продуктивних земель додаткових ділянок, які мають використовуватися під сільськогосподарські угіддя. Насамперед, це чагарники, які не мають природоохоронного значення, болота, порушені землі (кар'єри, ями тощо), ділянки, які зайняті хуторами, інші площі, які займають шляхи та господарчі двори. Обсяги освоєння нових земель визначаються такими основними чинниками:
• наявність земель, які придатні для сільськогосподарського використання;
• наявність коштів та матеріально-технічних ресурсів для освоєння земель;
• економічної доцільності освоєння.
Землі, що потребують меліорації, можуть включатися для освоєння, якщо меліоративні роботи будуть закінчені в межах розрахункового періоду проекту. Плануються заходи щодо суцільного заліснення сильно змитих земельних ділянок, пісків та інших порушених земель, які непридатні для включення в сільськогосподарський обіг земель.
Трансформація земель. Для забезпечення повного і раціонального використання кожної ділянки земель, створення великих, компактних і зручно розташованих масивів виникає необхідність проведення трансформації угідь, тобто заміна одного виду використання іншим. Обсяги трансформації угідь залежать від природнокліматичних умов, рельєфу, ґрунтів, наявності вкраплених контурів, що потенційно можуть бути включеними в сільськогосподарський обіг.
Трансформація угідь проводиться з метою:
• збільшення площі більш цінних угідь;
• зміни розміщення угідь з урахуванням ґрунтів, рельєфу, попередження ерозійних процесів;
• створення великих масивів однорідного використання, поліпшення або спрямлення границь угідь;
• компактного розміщення проектного масиву необхідної величини.
Критерієм економічної доцільності планової трансформації угідь є збільшення валового виходу продукції та отримання чистого прибутку.
На проектному плані визначають площі ділянок, які трансформуються і обсяги трансформації кожного новоствореного землекористування. Так, наприклад, на плані частину контуру сінокосів або пасовищ запроектовано трансформувати в ріллю для включення цієї ділянки в поле сівозмін. На частині, то трансформується, існуючі умовні знаки сінокосів або пасовищ та межі контурів перекреслюються хрестиком червоного кольору і таким же кольором вказується умовний знак проектного угіддя-рілля (на плані позначають „Р" - проект). Аналогічно позначають трансформацію решти видів угідь. За результатами трансформації окремих видів угідь складається таблиця обсягів трансформації угідь у розрізі кожного новоствореного землекористування.
План трансформації земель з метою поліпшення їх використання
Таблиця 8
|
№п/п |
Найменування угідь |
Площа, вихідний рік |
Заходи з поліпшення використання земель |
Площа після проведення поліпшення, га |
||
|
Будівництво господарських лворів |
Проектування доріг |
Насадження полезахисних лісосмуг |
||||
|
1 |
Рілля |
893.39 |
- |
-2.01 |
- |
891.38 |
|
2 |
Пасовища |
127.19 |
- |
- |
- |
127.19 |
|
3 |
Грунтові дороги |
3.19 |
- |
+2.01 |
- |
5.20 |
|
4 |
Лісосмуги |
11.89 |
- |
- |
- |
11.89 |
|
5 |
Господарський двір |
3.00 |
- |
- |
- |
3.00 |
|
6 |
Ліс |
9.15 |
- |
- |
- |
9.15 |
|
7 |
Населений пункт |
3,70 |
|
|
|
3,70 |
|
7 |
Всього |
1040,01 |
|
|
|
1040.01 |
2.6.Технологічна характеристика полів сівозмін та виробничих ділянок
Дається характеристика запроектованих полів і робочих ділянок за ґрунтами, еродованістю, крутістю схилів, механічним складом, конфігурацією, шириною та довжиною полів, вмістом гумусу в ґрунті, кислотністю, і оцінкою земель. Вказуються методи визначення умовної довжини і ширині/ полів. Додасться відповідна таблиця.
Таблиця 9
2.7.Система природоохоронних і еколого-ландшафтних заходів.
В цьому розділі пояснювальної записки слід описати передбачені проектом заходи по збереженню і покращенню навколишнього середовища: захист ґрунтів від водної і вітрової ерозії, створення природоохоронних зон, створення системи захисних лісонасаджень, озеленення населених пунктів, ліквідації наслідків водної та вітрової ерозії, створення умов для культурного відпочинку трудящих.
Висока ефективність внесення добрив забезпечується тільки при умові застосування їх в обґрунтованій системі з урахуванням конкретних ґрунтових і кліматичних умов, особливостей живлення окремих культур і чергування їх в сівозмінах, агротехніці, властивостей і інших факторів.
Система внесення добрив розробляється і здійснюється в тісному взаємозв'язку з усім комплексом агротехнічних прийомів по вирощуванню сільськогосподарської продукції
Для правильного диференційованого застосування добрив важливе значення має грунтово-агрохімічне обстеження з метою визначення реакції ґрунту і вмісту в ньому рухливих форм поживних речовин, у тому числі мікроелементів.
Річна норма добрив може вноситися в різні терміни і різними способами. Терміни і прийоми внесення добрив повинні забезпечувати найкращі умови живлення рослин протягом усієї вегетації і одержання високих врожаїв. Розрізняють три способи внесення добрив: допосівне (або основне), припосівне (у рядки, гнізда, лунки) і післяпосівне (або підживлення в період вегетації).
При виборі добрив, норм їх внесення, проводиться детальний аналіз агрохімічних показників, ґрунтового покриву.
Керуючись опосередкованими показниками вмісту гумусу, доступних поживних речовин, параметри яких визначено за результатами аналізу, вважаємо, що як основне добриво до посіву необхідно вносити гній (і інші органічні добрива) і велику частину загальної норми застосовуваних під дану культуру мінеральних добрив. Ціль основного добрива - забезпечити живлення рослин протягом усього періоду вегетації. До посіву добрива вносять розкидним способом за допомогою тукових сівалок (мінеральні добрива, вапно), гноєрозкидачів (органічні добрива) і інших машин.
Перспективним способом застосування добрив до посіву, особливо суперфосфату, є рядкове, локальне внесення. При локальному розміщенні фосфор суперфосфату менше закріплюється в ґрунті і його засвоєння рослинами підвищується.
Гній - найважливіше органічне добриво. У його складі знаходяться всі основні поживні речовини, необхідні рослинам, тому його називають повним добривом.
Напівперепрілий підстилковий гній завдяки великому зміст) органічної речовини впливає на фізичні, фізико-хімічні і біологічні властивості ґрунту При систематичному його внесенні збільшується вміст гумусу і загального азоту в ґрунті, знижується обмінна і гідролітична кислотність, зменшується вміст у ґрунті рухливих форм алюмінію і марганцю. Піщані і супіщані ґрунти стають більш зв'язаними, підвищується їхня поглинальна здатність і буферність, що сприяє збереженню в них вологи і поживних речовин. Глинисті ґрунти під дією гною стають більш пухкими, легше піддаються обробці, робляться більш проникними для води і повітря.
При систематичному внесенні гною не тільки знижується кислотність ґрунту, але і поліпшується живлення рослин кальцієм, магнієм, сіркою і мікроелементами Важливе значення має також вуглекислота, яка виділяється при розкладанні гною.
З гноєм у ґрунт вноситься величезна кількість мікроорганізмів. Органічна речовина гною - доступне джерело живлення і енергетичний матеріал для життєдіяльності ґрунтової мікрофлори. Тому при внесенні гною підсилюються мікробіологічна діяльність ґрунту і мобілізація запасів поживних речовин, що містяться в ній.
У гної містяться всі елементи живлення, необхідні рослинам. Наявність окремих поживних речовин гною різна і залежить від його якості, а також від грунтово-кліматичних умові. Віт напівперепрілого гною міститься 4-5 кг азоту. 2-2,5 кг фосфору і 5-7 кг калію.
Найкраще вносити гній з осені під зяблеву оранку, до того ж разом з мінеральними добривами. При цьому дія гною і мінеральних добрив помітно зростає.
Пояснюється це тим, що при спільному внесенні створюються більш сприятливі умови живлення рослин, чим при роздільному внесенні. За рахунок мінеральних добрив забезпечується живлення рослин у перший період вегетації, а гній, поступово розкладаючись в ґрунті, забезпечує рослини поживними речовинами в найбільших потребах.
Основне фосфорно-калійне добриво необхідно вносити восени і заробляти під глибоку зяблеву оранку. При цьому добрива попадають у більш вологий і менш пересихаючий шар ґрунту, де розвивається основна маса діяльних коренів.
Для кращого забезпечення живлення рослин у початковий період росту поряд з основним внесенням необхідно вносити невеликі дози добрив одночасно 5 посівом у рядки.
Велике значення має внесення в рядки гранульованого суперфосфату, тому що в початковий період росту рослини особливо чуттєві до недостатнього вмісту фосфору. Суперфосфат вноситься звичайними зерновими сівалками в суміші з насіннями.
Підживлення в період вегетації застосовують на додаток до основного внесення добрив з метою посилення живлення рослин у періоди найбільш інтенсивного споживання ними поживних речовин. Високоефективне ранньовесняне підживлення азотними добривами, що є обов'язковим прийомом меліорації. У підживлення добрива вносять поверхнево.
2.8. Визначення економічної ефективності проекту організації території.
Описується метод порівняння варіантів розрахунку економічної ефективності на час складання проекту і за прийнятими проектними рішеннями з урахуванням затрат на реалізацію запроектованих рішень і отримання додаткового чистого прибутку внаслідок господарської діяльності за проектом. Наводяться розрахунки щорічних витрат виробництва, величини капіталовкладень, вартості додаткової валової продукції, додаткові витрати виробництво.
Економічне обґрунтування проекту заключається у виборі найбільш ефективних рішень окремих його складових частин і елементів. Необхідно визначити очікувану економічну ефективність проекту в цілому в порівнянні з існуючими показниками.
Розробка проекту внутрігосподарського землеустрою супроводжується агроекономічним обґрунтуванням. Воно виконується по зумовленій програмі, в якій находять відображення:
< >обґрунтування земель, об'єми освоєння нових земель і поліпшення сільськогосподарських угідь;структура посівних площ і схеми сівозмін, плани переходу до них, урожайність сільськогосподарських культур;валовий вихід продукції рослинництва;план накопичення органічних добрив і потреба в мінеральних добривах;протиерозійні заходи;поголів'я худоби, її продуктивність, розрахунок потреби в кормі, баланс кормів, валове виробництво і розподіл тваринницької продукції;структура товарної продукції.Закінчується агроекономічне обґрунтування планом здійснення проектних заходів.
Отримані данні по проекту порівнюють з вже існуючими і використовують при розгляді і погодженні проекту. При цьому роблять висновок про реалізацію завдання на проектування, виконання вимог сільськогосподарського виробництва і організації території.
Заходи, які намічають в проекті, можна розділити на дві групи: не викликаючи або потребуючі незначних капітальних витрат і потребуючі значних капітальних витрат на їх здійснення.
Розділ 3. Перенесення проекту організації території в натуру.
Заключним етапом розробки проекту внутрішньогосподарського землеустрою являється перенесення проекту в натуру. Воно повинно проводитись з тією ж точністю , з якою проводилась зйомка і проектування, тобто 0,1 га.
Для перенесення розробленого проекту проводяться підготовчі роботи, які включають в себе визначення способів перенесення та геодезичних даних для перенесення.
При розробці матеріалів перенесення слід мати на увазі, що обирати слід такі способи, які забезпечать необхідну точність перенесення і при яких забезпечується мінімальна витрата часу і засобів. Як відомо , існують такі способи : промірів (мірною стрічкою),кутомірний (теодолітом і мірною стрічкою) і графічний (мензулою).
Так як спосіб промірів являється найпростішим, то слід старатись готувати геодезичні дані для перенесення якраз цим способом. Дані для застосування цього способу беруть графічно з плану (проміри від твердих точок).
Якщо ж місцевість закрита, чи точки ситуації не можуть служити надійною опорою, а також коли неможливо провести провішування ліній , застосовується кутомірний спосіб. При цьому геодезичні дані для перенесення визначають шляхом рішення оберненої геодезичної задачі по замкнутому чи розімкнутому теодолітному ходу. Вихідні дані для такого ходу беруть з каталогу координат чи графічно з плану. При цьому визначають румби, внутрішні кути і міри ліній.
Студент в своєму проекті повинен визначити способи перенесення в кожній частині проекту.
Після визначення геодезичних даних складається на копії плану робоче креслення для перенесення. На ньому показуються : існуюча ситуація чорною тушшю, червоної туші - проектні елементи, маршрути руху при перенесенні, геодезичні дані, місця постановки віх та місця постановки межових стовпів (колами).
В пояснювальній записці (2 сторінки) до цього розділу необхідно описати суть перенесення проекту в натуру, вимоги до перенесення проекту.
також вказати способи перенесення та умови їх застосування в своєму проекті.
Після цього вказати , які способи будуть застосовані при перенесенні в натуру даного курсового проекту, як будуть визначені геодезичні дані.
Окремо слід описати порядок складання робочого креслення.
Техніка безпеки
При роботі на сільськогосподарських машинах, з препаратами захисту рослин та з мінеральними добривами повинні строго дотримуватися правила техніки безпеки й охорони праці.
До роботи на сільськогосподарських машинах допускаються тільки особи які мають посвідчення на право роботи на даних машинах. При роботі на сільськогосподарських машинах виконуються всі правила техніки безпеки і охорони праці які передбачені інструкціями по проведенню робіт з кожним механізмом. До роботи з добривами та препаратами захисту рослин допускаються особи віком не менше 18 років. Усі працівники (комірники, механізатори, вантажники й ін.) перед початком роботи з добривами та препаратами захисту рослин повинні пройти інструктаж з техніки безпеки й охороні праці. При роботі з добривами на складі і поза складом усі працюючі повинні надягти спецодяг, що рекомендується для даного виду роботи, і запобіжні пристосування: комбінезон, рукавиці, окуляри, респіратори. Не можна зберігати аміачну селітру навалом поза складом і разом з пальними речовинами (торфом, соломою, нафтопродуктами й ін.). У складі, де зберігають аміачну селітру, не можна курити, користуватися відкритим вогнем і обігрівальними приладами. При пожежі варто гасити вогонь тільки водою. При гасінні пожежі необхідно користуватися протигазом, щоб уникнути отруєння окислами азоту, що виділяються.
При важкому отруєнні аміаком потерпілогого виносять на свіже повітря і викликають лікаря. У випадку припинення подиху необхідно зробити йому штучне дихання. При внесенні добрив не можна знаходитися поблизу розкидають робочих органів машини, а при роботі дискових розкидачів — ближче 50—80 м від них. Завантаження машин насінням та добривами можна проводити тільки при повній їхній зупинці. Усі приводи машини повинні бути закриті щитами. Змащення і регулювання робочих органів варто проводити тільки при повній зупинці машини і виключеному двигуні трактора. Не можна знаходитися між трактором і машиною при транспортуванні і внесенні добрив. Швидкість руху машин при внесенні добрив не повинна бути вище встановленої технічними умовами. У транспорті з мінеральними добривами забороняється перевезення людей, харчових продуктів, питної води і предметів домашнього побуту. При безперервній роботі з добривами рекомендується робити 5-хвилинні перерви через щопівгодини роботи в респіраторі.
По закінченні роботи варто прийняти душ або ретельно вимитися з милом. На місці роботи постійно належні бути запас чистої води й аптечка.
При влученні добрив в очі варто промити їхньою великою кількістю чистої води і потім звернутися в медпункт, а при опіку промити вражені місця сильним струменем води, обробити 5%- ним розчином спирту і накласти марлеву пов'язку.
Строге дотримання правил техніки безпеки і необхідних санітарних правил є неодмінною умовою правильної організації праці при роботі з мінеральними добривами.
Висновок
У висновку слід показати необхідність, яка виникла в розробці нового проекту внутрігосподарського землеустрою. Що дасть даний проект господарству, що зміниться в кращу сторону. Особливу увагу звернути на впровадження сівозмін, що вкрай важливо в нинішній час.
Курсовий проект розробляється студентом самостійно по індивідуальному завданню. Керівництво цією роботою здійснюється викладачем за рахунок часу, відведеного на курсове проектування. Крім цього, для консультацій, перевірки виконаної роботи та перевірки пояснювальної записки використовується по чотири академічні години на кожного студента.
Розроблений проект внутрішньогосподарського землеустрою повинен бути після перевірки пред'явлений комісії, створеній навчальною частиною.
Оформлення графічних матеріалів.
Основним графічним документом проекту внутрігосподарського землеустрою є проектний план, який складають на основі плану-оригіналу на конкретне землекористування. Тому на проектному плани завжди є існуючі елементи і проектні. Існуючі елементи показують чорним кольором, а проектні - червоним.
Зовнішня межа на проектному плані завжди залишається без змін викреслюється так само, як і на плані землекористування. Тобто лініями товщиною 0,4мм, а межові знаки – кронциркулем діаметром 1,2 мм. В точках суміжних землекористувань пишуться літери А, Б, В, Г, суміжності відтіняють довільними кольорами шириною смуги 2-3 мм підписують довжини ліній шрифтом 2 - 2,5 мм і ставлять номери точок окружної межі - першої, останньої та кратних п'яти.
Населенні пункти викреслюють без розшифровки кварталів, на контурі пишеться назва і площа села, контур штрихується через 2 мм під кутом 45° чорним кольором. Запроектовані ділянки населених пунктів штрихують червоним кольором. Існуючі виробничі центри, господарські двори, ферми підписують чорним кольором, а проектні – червоним: ГОСП.ДВ, ТР.БР, МТФ, ЛІТ.ТАБ і т.д.
Землі сторонніх користувань та шляхи, які мають смуги відводу, викреслюють тонкими лініями -0,1-0,15 мм по межі відводу На поворотах колами показують місця постановки межових знаків, а зсередини проводять відтінювання червоним кольором лініями товщиною 0,5 мм. За межами землекористування підписують виходи шляхів. Нові запроектовані шляхи креслять червоним кольором і не відтіняють. Шляхи, які за проектом закриваються, перекреслюють червоними хрестиками розміром 1,5 х 1,5 мм з інтервалом 2 - 3 см
При розробці проекту внутрігосподарського землеустрою малопродуктивні угіддя переводяться в більш цінні, що називається трансформуванням угідь. Угіддя, які трансформують, показують чорним кольором, а угіддя, в які трансформуються - червоним. Межі угідь, які переводяться, і їх топографічні знаки закреслюють червоним хрестом.
Проектні межі угідь і сівозмін відтіняють відповідним кольором з товщиною лінії 0,5 мм. Лінію відтінювання завжди проводять з внутрішнього боку контуру. Межу між двома угіддями відтіняють тільки з одного боку. Угіддя, межею яких є польовий шлях відтіняють з боку, протилежного від пунктиру. Якщо шляхи викреслено двома суцільними лініями і вони є межею проектних угідь, то відтінювання проводять з двох боків шляху. Але коли шлях є стороннім землекористувачем, тоді відтінювання проводиться з його середини.
Відтінювання меж угідь проводять паралельними лініями на віддалі – 0,5 мм. Межі угідь, які співпадають з межею землекористування, з середини не відтіняють, межу землекористування завжди відтіняють ззовні смугою 2 - 3 мм. Запроектовані поля в сівозмінах відкреслюють чорною тушшю лініями товщиною 0,1 - 0,15 мм і відтінюють тушшю відповідного кольору товщиною 0,5 мм, а саме: поля польової, овочевої і спеціальної сівозмін - червоною тушшю, кормової - синьою, ґрунтозахисної - жовтою. Якщо по межі поля запроектована лісосмуга, то лінію відтінювання проводять між лінією і умовними знаками лісосмуги. Якщо всередині поля знаходиться лісосмуга, канал, річка, озеро, що ділить поле на окремі робочі ділянки, поле відтушують тільки із зовнішнього боку, а кожну робочу ділянку не відтінюють. А якщо поле складається із окремих робочих ділянок, вправлених в „інші” угіддя, то відтінюють кожну робочу ділянку а зовнішню межу поля показують умовно тонкою пунктирною лінією, яка оконтурює всі ділянки поля. В такому випадку кожен штрих відтінюють тим же кольором.
Всі поля нумерують. Номер і величина площі поля пишеться по середині поля, паралельно до нижньої рамки у вигляді дробу – номер у чисельнику, площа у знаменнику. Номер поля пишуть тим же кольором, що і відтінюють межі, тобто: польової, овочевої і спеціальної сівозміни – червоним кольором, кормової – синім, ґрунтозахисної – жовтим. Площі пишуть чорним кольором. Якщо поле складається із окремих робочих ділянок вкраплених в інших угіддях, площу пишуть на кожній ділянці, а номер – на найбільшій ділянці. На цій же ділянці пишуть загальну площу поля.
У випадках коли поле розділено магістральним шляхом, яром чи річкою номери і площі ставлять на кожній ділянці, а найбільший пишуть номер і загальну площу всього поля. Номери полів пишуть римськими числами, а площі арабськими. Розмір номерів на робочих ділянках пишуть значно меншим, ніж на полях сівозмін. Розмір шрифту вибирають відповідно до розміру ділянки. Для того, щоб сівозміни одного виду відрізнялися на плані, номери пишуть різними шрифтами: прямим з відсічками, з нахилом, прозорим і т.д. В умовних знаках показують, який шрифт відповідає якій сівозміні. Крім того на плані рекомендується підписувати словами назву сівозміни: польова сівозміна, кормова сівозміна і т.д. По межах кожного поля пишуть довжину і ширину поля, на контурах, що трансформуються, пишеться площа. Якщо поля діляться на бригадні ділянки, то кожне з них підписується дробом: у чисельнику – номер бригади (бр. 1), у знаменнику – площа. Межа бригадних ділянок відтінюється зеленою лінією товщиною 0,5 мм.
Межі проектних ділянок сівозмін викреслюють суцільними лініями товщиною 0,1 мм і відтінюють коричневими лініями товщиною 0,5мм. Ділянки сівозміни нумерують римськими числами коричневого кольору у вигляді дробу: у чисельнику номер, у знаменнику – площа. Бригадні ділянки сіножатей підписують арабськими цифрами. Розмір підписів, залежить від площі на плані.
Існуючі шляхи на сіножатях креслять чорним кольором, а проектні – червоним кольором. Якщо відбулась трансформація якихось угідь в сіножаті, то умовні знаки трансформованих угідь закреслюють і креслять червоним кольором умовні знаки сіножатей.
Межі гуртових ділянок пасовищ викреслюють тонкою чорною лінією і відтінюють жовтою тушшю з товщиною лінії 0,5 мм.
Кожна гуртова ділянка підписується у вигляді дробу: в чисельнику – номер римськими числами, в знаменнику – площа гуртової ділянки.
Ділянки черговості стравлювання в межах гуртових ділянок викреслюють тонкою чорною лінією з відтінювання червоною тушшю з товщиною лінії 0,5мм. Такі ділянки підписують у вигляді дробу: в чисельнику червоним – номер ділянки арабськими числами, а в знаменнику – площа. Скотопрогони викреслюють у вигляді паралельних ліній з проведенням додаткових штрихів довжиною 1 мм кутом 45” через кожні 8 мм зі зміщенням на 1/2 відносно другої сторони.
Існуючі пасовища і скотопрогони викреслюють чорною тушшю, а проектні червоною.
Міністерство аграрної політики та продовольства України
Вознесенський коледж
Миколаївського національного аграрного університету
ДЛЯ ВИКОНАННЯ
КУРСОВОГО ПРОЕКТУ "ОРГАНІЗАЦІЯ
ТЕРИТОРІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО
з дисципліни «Землевпорядне проектування»
для студентів спеціальності 5.08010102 «Землевпорядкування»
Розглянуто і ухвалено
на засіданні циклової комісії
юридичних дисциплін та професійної підготовки землевпорядників
Протокол №____ від ___________
Голова комісії__________О.О.Миронова
Вознесенськ – 2014 р.
Курсове проектування з організації території сільськогосподарських підприємств має на меті поглиблення теоретичних знань землевпорядного проектування, правових норм Земельного кодексу України та законів України "Про землеустрій", "Про оренду землі", "Про охорону земель", "Про фермерське господарство", а також оволодіння необхідними навичками для практичного вирішення питань, пов'язаних зі складанням проектів раціонального розміщення, використання і охорони земельних угідь, що знаходяться в приватній, комунальній власності і користуванні, зокрема на умовах оренди сільськогосподарських підприємств та громадян.
У ході курсового проектування необхідно вирішити такі питання:
1. Побудувати план землекористування за координатами точок повороту меж землекористування та абрисами.
2. Визначити площу землекористування і окремих угідь.
3. Провести аналіз і дати оцінку фактичному використанню земель.
4. Організувати систему сільськогосподарських підприємств ринкового типу на території сільської, селищної ради.
5. Визначити найбільш раціональну, з урахуванням ґрунтів, рельєфу, природних умов, систему розміщення і використання сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, кормових угідь).
6. Намітити розміщення або розширення населених пунктів, господарських дворів, сітки внутрігосподарських шляхів та системи сівозмін.
7. Скласти картограму екологічної придатності земель, стрімкості схилів для розміщення сівозмін залежно від придатності ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур.
8. Розробити заходи щодо дотримання вимог охорони ґрунтів, впровадження контурно - меліоративної організації території, створення гармонійного культурного ландшафту землекористувань.
9. На території сільської ради скласти експлікацію земель за проектом і передбачити їх просторове розміщення.
10. Провести якісну оцінку земель.
11. Організувати заходи щодо поліпшення угідь.
12. Розробити технологічну характеристику полів сівозмін і
робочих ділянок.
13. Підготувати вихідні дані та розмічувальне креслення перенесення проекту впорядкування території у натуру.
14. Визначити економічну ефективність запроектованих заходів.
Об'єктом курсового проектування можуть бути сільськогосподарські землекористування або землеволодіння на території однієї сільської (селищної) ради з різними формами господарювання, а також підприємство, що веде підсобне сільське господарство.
Для розробки курсового проекту студент отримує:
1. Завдання на розробку курсового проекту.
2. План землекористування або землеволодіння.
3. Межі агровиробничих груп ґрунтів, їх шифри та характеристику.
4. Топографічний план землекористування або землеволодіння.
5. Вихідні дані, які містять інформацію про місце розташування землекористування, природні і економічні умови господарства, замовлення на виробництво продукції тощо.
Кожний студент виконує курсовий проект самостійно, консультується з керівником курсового проектування. Під час роботи над курсовим проектом, крім методичних вказівок, використовує спеціальну літературу, законодавчі, інструктивні та нормативні матеріали. Закінчений курсовий проект складається із графічної частини, зміст якої передбачається проектним завданням, і текстової частини, до якої входить пояснювальна записка із експлікаціями, таблицями і розрахунками. Всі ці матеріали брошуруються в папку і здаються керівнику для перевірки. Схвалений проект захищається студентом на засіданні комісії.
Послідовність і методика складання курсового проекту
Студент перед початком розробки курсового проекту повинен добре вивчити поставлене завдання, проробити відповідні розділи курсу лекцій та підручника, а також ознайомитись з рекомендованою додатковою літературою, земельним законодавством, добре вивчити зміст вихідних матеріалів об'єкта курсового проектування.
Підставою для укладання курсового проекту є завдання, в якому встановлюється порядок і обсяги робіт.
Після отримання вихідних даних і детального вивчення завдання для виконання курсового проекту робота над ним проводиться в чотири етапи.
• землевпорядні вишукування (підготовчі роботи) для укладання проекту;
• укладання проекту організації території;
• підготовка вихідних даних для перенесення проекту в натуру;
• написання пояснювальної записки.
ЗАВДАННЯ
на виконання курсового проекту
студента____курсу ___ групи спеціальність 5.08010102 «Землевпорядкування»
Дисципліна: землевпорядне проектування
ТЕМА: ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА
_____________________сільської ради, _______________ району,
________________________________________________ області
Розділ 1. Землевпорядні вишукування для складання проекту організації території.
1.1. Загальні відомості про землекористування.
1.2. Природні умови землекористувань.
1.3. Аналіз існуючого використання земель.
1.4. Побудова плану меж території сільськогосподарського підприємства в масштабі 1:10000.
1.5.1. Вирахування площ за координатами.
1.5.2. Вирахування площ контурів угідь.
1.5.3. Складання експлікації земель за угіддями та землекористувачами в межах плану.
1.6. Складання і призначення картограми стрімкості схилів.
1.7. Складання і призначення картограми агровиробничих груп ґрунтів.
1.8. Складання і призначення картограми екологічної придатності земель.
Розділ 2. Організація території новостворених землекористувань.
2.1. Організація раціональної системи використання угідь.
2.2.Організація вгідь і системи сівозмін.
2.3.Влаштування території сівозмін.
2.4.Влаштування території природних кормових угідь.
2.5.Визначення обсягів освоєння, трансформації і поліпшення угідь.
2.6. Технологічна характеристика полів сівозмін та виробничих ділянок.
2.7.Система природоохоронних і еколого-ландшафтних заходів.
2.8. Визначення економічної ефективності проекту організації території.
Розділ 3. Перенесення проекту організації території в натуру.
Пояснювальна записка складається відповідно до зазначених обсягів.
1. Картограма екологічної придатності земель.
2. Проект впорядкування території.
3. Технологічна характеристика полів сівозмін та виробничих ділянок.
4. Розмічувальне креслення перенесення проекту в натуру.
Завдання видав: ________________
(підпис)
Завдання отримав: ________________
(дата) (підпис)
Розділ 1. Землевпорядні вишукування (підготовчі роботи) для розробки проекту
При землевпорядних вишукуваннях або підготовчих роботах для складання проекту організації території сільськогосподарського підприємства необхідно зібрати інформацію і детально вивчити існуючий стан землекористування (розділ І завдання). Ця інформація необхідна для написання пояснювальної записки та обґрунтування проектних рішень.
1.1. Загальні відомості про землекористування
Визначаються назва і місце знаходження об'єкта щодо центрального села сільської ради, районного і обласного центрів, виробничий напрям сільськогосподарських підприємств, їх участь у міжгосподарських зв'язках з іншими сільськогосподарськими підприємствами району, області і країни загалом, кількість членів у кожному сільськогосподарському підприємстві.
1.2. Природні умови землекористування
Характеризується розташування господарства щодо природно-сільськогосподарської зони, температурний режим (середня, максимальна і мінімальна температура, сума активних температур за вегетаційний період, заморозки).
Опади - середні за рік. за вегетаційний період, інтенсивність злив та частота випадання, сніговий покрив, його товщина і строки, інтенсивність сніготанення.
Пануючі вітри, які впливають на ерозію ґрунтів. Характеристика Процесів вітрової ерозії ґрунтів на території господарства.
Рельєф території - визначається роздрібненість схилів, наявність ерозійних процесів і чинників, які впливають на інтенсивність росту ярів, промоїн. Розподіл сільськогосподарських угідь за прийнятою градацією стрімкості схилів,
Гідрографічна сітка - характеризуються річки, струмки і водоймища, які розташовані на території землекористувань. їх назви характерні особливості заплави, розміри, режим паводків, надходження рідкого і твердого стоку в річки і водоймища, наявність прибережних смуг.
Ґрунтовий покрив - характеристика дається за агровиробничими групами ґрунтів, вага ґрунтового покриву в розрізі сільськогосподарських угідь, основні властивості фунтів за механічним складом, вмістом гумусу в родючому шарі, забезпеченістю поживними речовинами, розташування ґрунтів щодо стрімкості схилів і за ступенем еродованості, а також за придатністю для вирощування районованих, у південній природносільськогосподарській зоні, сільськогосподарських культур. Дається оцінка ґрунтів за природною родючістю в балах бонітету.
1.3. Аналіз існуючого використання земель
Характеризується загальна площа території сільської ради. наявність землекористувачів за категоріями земель і формами власності, компактність і конфігурація, наявність і кількість відокремлених ділянок. Наявність, назва і площа землекористувачів, які розташовані на території сільської ради.
Кількісний і якісний стан земельних угідь. Дається склад і структура всіх земельних угідь землекористувачів, наявність резервів для розширення сільськогосподарських угідь, контурність і конфігурація масивів сільськогосподарських угідь.
Якісний стан земельних угідь. Зокрема, розораність землі, наявність ерозійних процесів, кам'янистість, заболоченість, перезволоженість, зачагарсність. Характеризується якісний стан осушених і зрошених земель. Вивчається загальна оцінка в балах сільськогосподарських угідь загалом і окремо за ріллею, багаторічними насадженнями, сінокосами і пасовищами, за валовим продуктом, окупністю затрат, диференційованим доходом і за бонітетом ґрунту.
Характеризується наявне поголів'я худоби, його розміщення, система утримання та розміщення кормових, тракторних, будівельних дворів, складських приміщень тощо.
Інженерна інфраструктура. Дається характеристика шляхової сітки, газопроводу, магістральних водопроводів, теплових та каналізаційних сіток, ліній електропередач і інших споруд та вплив їх на використання сільськогосподарських угідь.
До складу землевпорядних вишукувань входить план меж і вирахування площі, картограма стрімкості схилів, картограма агровиробничих груп ґрунтів або картограма екологічної придатності земель.
1.4. Побудова плану меж території сільської ради
План меж сільськогосподарського підприємства будується листі паперу формату А-1.
Точки поворотів меж фіксуються кружечками на плані і нумеруються в характерних місцях, починаючи з північно-західної частини границі, за ходом годинникової стрілки.
Креслення і оформлення плану території сільської ради в масштабі 1:10000 на ватмані і кальці.
Розміщення плану меж сільської ради або землекористування проводиться так, щоб залишились вільні місця в південно-західній частині листа для опису меж суміжних землекористувачів.
У нижній частині листа під планом залишається місце для масштабу плану, перерізу рельєфу і умовних позначень.
У південно-східній частині листа викреслюють штамп.
У східній частині листа розміщують експлікацію земель, а в північно-східній частині позначають ситуаційний план території сільської ради або району з відбиттям об'єкта проектування.
У верхній частині листа залишають місце для запису назви демонстраційного плану або проекту.
У північно-західній частині листа креслиться роза вітрів. На плані землекористування позначаються межі контурів земельних угідь і в існуючих для даного масштабу умовних позначень класифікацію угідь. По зовнішній території сільської ради між точками поворотів межі позначаються натуральні лінійні проміри і горизонтальна проекція. Позначаються межі суміжних територій сільських рад буквами українського алфавіту, починаючи з букви "А" за годинниковою стрілкою з північно-західної частини межі.
Описуються суміжні території сільських рад.
На ватмані за координатами складається план території сільської ради, на якому зазначається:
- межі землекористування;
- межі контурів і види угідь (згідно з чинними умовними позначеннями);
- міри ліній, нумерацію точок і суміжностей;
- опис суміжних територій або землекористувань;
- масштаб плану;
- ситуаційний план;
- площі контурів угідь.
За потребою визначають межі і умовні позначення осушених і зрошених земель.
Викреслений план буде використовуватись для виконання наступних розрахунково-графічних робіт та курсового проектування, а саме:
• плану меж контурів угідь;
• картограм стрімкості схилів, агровиробничих груп ґрунтів або екологічної придатності земель;
• проекту формування землекористувань;
• проекту впорядкування території;
• розмічувального креслення перенесення в натуру проекту впорядкування території;
• технологічної характеристики полів сівозмін і виробничих ділянок.
За схемою меж сільської ради, окремого землекористувача, або моделі плану їх меж, показаних у масштабі 1:10000 визначаються координати поворотних точок межі і складається каталог координат.
|
Каталог координат точок зовнішніх меж ....................................................... Таблиця 1 |
|||||
|
№ точки |
Внутрішні кути |
Дирекційні кути |
Довжини ліній |
Х |
У |
|
1 |
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
1.5.1. Вирахування площ за координатами
Загальну площу землекористування вираховують аналітичним способом за координатами точок поворотів меж території сільради або землекористування за формулами:
Р = ∑Yn(Xn-1 – Xn+1) (1)
2
Р = ∑Xn(Yn+1 – Yn-1) (2)
2
де Р - площа сільської ради або землекористування,
X,Y - координати вершин полігону землекористування.
Для вирахування площ складають відомість вирахування площ за координатами, де записують номери точок по порядку, номери пунктів га координати X,Y(табл. 2).
Вирахування площі за координатами
.................................................................................
..................................сільради...................................району
Таблиця 2
|
№ точки |
Х |
Y |
(Xn-1 -Xn+1)
|
(Yn+1 - Yn-1)
|
X(Yn+1 - Yn-1)
|
Y(Xn-1 - Xn+1)
|
|
5 |
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
|
5 |
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
∑=0 |
∑=0 |
∑= |
∑= |
2Р=
Р=
Вирахувана площа за координатами в порівнянні із існуючою або обліковою може розходитись в межах, визначених за формулою:
ƒРдоп = ± 0,03√Р (3)
де - ƒдоп – допустима нев’язка площі, га;
Р – площа землекористування, в га на плані.
1.5.2. Вирахування площі за контурами угідь
Для визначення площі кожного контуру угідь, особливо коли землекористування розташоване на одному або кількох листах формату А-1, а також коли контури угідь мають неправильну конфігурацію, використовують різні палетки. Вирахування площ за контурами проводиться на плані землекористування, побудованому на аркуші формату А-1 з точністю до 0,01 га.
Записи вирахуваних площ контурів занотовуються у відомості (табл.3 ).
Таблиця 3
|
№№ контурів |
Угіддя |
Площа контурів |
|
1 |
2 |
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
ВСЬОГО:
1. 6. Складання експлікації земель за угіддями та землекористувачами
в межах плану
Після вирахування площі по контурах складають поконтурну відомість, в якій контури групуються за видами угідь і підсумовується детальна площа кожною виду угідь і загалом за землекористуванням (див.табл. 4).
|
рілля |
пасовища |
сади |
Лісові землі |
дороги |
Під водою |
||||||
|
№ контуру |
площа |
№ контуру |
площа |
№ контуру |
площа |
№ контуру |
площа |
№ контуру |
площа |
№ контуру |
площа |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Всього:
За підсумками поконтурної відомості складається експлікація земель за угіддями і землекористувачами в межах плану, окремо складається експлікація земель на осушені і зрошені землі в розрізі земельних угідь на час складання проекту, згідно з формою 6-ЗЕМ.
Таблиця 5
|
Назва угіддя |
Площа, га |
|
|
|
|
|
Всього: |
На плані контурів позначаються:
• нумерацію контурів виписують в чисельнику червоним кольором висотою 3 мм, в знаменнику чорним кольором висотою 3 мм виписують їх площі;
• показують межі контурів осушених земель;
• експлікація земель, що зазначені на плані.
План контурів використовується при складанні проектів упорядкування території, для проведення трансформації угідь і технічного проектування полів сівозмін, робочих ділянок, культурних пасовищ, сінокосозмін, багаторічних насаджень, шляхової сітки, лісосмуг, суцільних лісонасаджень, виробничих центрів, житлової зони, об'єктів водогосподарського і меліоративного будівництва та інших елементів організації території.
За результатами землевпорядних вишукувань виконуються графічні матеріали, які є основою для складання проекту впорядкування території.
1.7. Складання і призначення картограми стрімкості схилів
Картограма стрімкості схилів складається для визначення якісної характеристики земельних угідь, для правильного розміщення сівозмін, їх полів і робочих ділянок щодо стрімкості і експозиції схилів, слугує основою для проектування протиерозійних гідротехнічних споруд, водорегулюючих і полезахисних лісосмуг і ділянок суцільного залуження або заліснення, намічаються протиерозійні агротехнічні заходи (напрямок основного обробітку ґрунту, посівів сільськогосподарських культур, напрямок щілювання природних кормових угідь, зябу, посівів озимих зернових культур тощо).
На картограмі позначається:
• рельєф в горизонталях;
• межі контурів за крутизною схилів;
• лінії водорозділів;
• лінії тальвегів гідрографічної сітки;
• напрямок схилів:
• масштаб закладення;
• висота перерізу;
• ілюмінування контурів за стрімкістю схилів;
• умовні позначення шкали стрімкості схилів:
На картограмі за зовнішніми межами території сільської ради відбивається шкала масштабу закладень з умовними позначеннями ілюмінування контурів схилів від 0 до 3°, 3-5°, 5-7°, 7-10°, 10-12° і більше 12°, а також вказується через скільки метрів проведені горизонталі.
Для визначення кута нахилу (tgа) на плані прямої лінії використовують формулу (4) (див. рис. 1):
tgа = h / d (4)
де h - перевищення між кратними точками прямої лінії, м;
d - горизонтальне закладення або проекція схилу на горизонтальну площину (береться з плану ).
Побудова шкали масштабу закладень для визначення ухилу на картах, картограмах або планах обчислюється за формулою:
d = h / tgа (5)
Закладення d визначається для відомої з плану висоти січення h і різних значеннях кута нахилу tgа за прийнятою градацією 1°, 2°, 3°, 5°, 7°, 10°, 12° та більше 12°. Згодом на горизонтальній прямій відкладають рівні відрізки кутів нахилу і в отриманих точках ставлять перпендикуляри, на яких відкладають вирахувані закладення для відповідного ухилу. Кінці перпендикулярів сполучають плавною кривою лінією (рис. 2).
а°
h
Рис 1. Визначення стрімкості схилів
Рис. 2. Шкала закладень
Визначення контурів за стрімкістю схилів. Для визначення величини ухилу на плані користуються шкалою закладень. Для цього ніжки вимірника встановлюють на шкалі масштабу закладень плану так, щоб одна розміщувалась на горизонтальній прямій, а інша на кривій у місці, де ухил рівний заданому. Потім отриманим розхилом циркуля проводять між двома сусідніми горизонталями до тих пір поки ніжки циркуля їх не перетнуть, а в місцях перетину їх з горизонталями встановлюється межа контуру заданого ухилу. Порядок встановлення контурів здійснюється, починаючи з 1°, 2° тощо.
Для зручності визначення меж контурів певних ухилів на плані використовують різного роду палетки (лінійні або кругові), які виготовлені з прозорих матеріалів.
Ілюмінування контурів за стрімкістю схилів здійснюється відповідно до прийнятих позначень так:
- контури схилів 0-1° - не фарбуються;
- контури схилів 1-2° - фарбуються зеленим кольором;
- контури схилів 2-3° - фарбуються жовтим кольором;
- контури схилів 3-5° - фарбуються світло-оранжевим кольором;
- контури схилів 5-7° - фарбуються темно-оранжевим кольором;
- контури схилів 7-10°- фарбуються коричневим кольором;
- контури схилів 10-12° - фарбуються фіолетовим кольором;
- контури схилів більше 12° - фарбуються чорним кольором.
1.8. Складання і призначення картограми агровиробничих груп ґрунтів
Картограма агровиробничих груп ґрунтів використовується для визначення якісної характеристики кожної ділянки (контуру) угідь правильного розміщення проектних угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сінокосів, пасовищ, господарських дворів), сівозміни їх площ і робочих ділянок відповідно до придатності земель для вирощування тих чи інших сільськогосподарських культур.
На картограмі позначаються:
• межі і шифри агровиробничих груп ґрунтів; коричневим кольором їх еродованість за шкалою: не змиті, слабо, середньо і сильно змиті;
• границі заплавних земель - синім кольором;
• вираховуються площа кожної агровиробничої групи ґрунтів у розрізі земельних угідь;
• умовні позначення;
• експлікація земель у розрізі агровиробничих груп ґрунтів і оціночні показники по угіддях.
1.9. Складання і призначення картограми екологічної придатності земель
За картограмами стрімкості схилів та агровиробничих груп ґрунтів складається картограма екологічної придатності земель, підґрунтям якої є існуюча класифікація земель України та поділ земель за еколого-технологічними групами.
Картограма використовується для визначення системи використання земель, проектування заходів щодо освоєння, поліпшення, меліорації земель, трансформації угідь та для впорядкування території землекористувань сільських, селищних рад.
На картограмі та в умовних позначеннях позначаються різними кольорами ділянки земель за еколого-технологічними групами придатності.
1) Землі, придатні під ріллю, для розміщення польових сівозмін із вирощуванням усіх культур районованих у даній природно-сільськогосподарській зоні фарбуються помаранчевим кольором.
2) Землі, придатні під ріллю, для розміщення ґрунтозахисних сівозмін, фарбуються гірчичним кольором.
3) Орні землі, які потребують постійного залуження, ґрунти фарбуються салатовим кольором.
4) Землі, придатні переважно під сінокоси, фарбуються світло-зеленим кольором.
5) Землі пасовищ, які після поліпшення можуть використовуватись під інші с/г угіддя фарбуються кольором мокрого асфальту.
6) Землі, придатні під сільськогосподарські угіддя після проведення докорінної меліорації земель фарбуються блакитним кольором.
7) Землі малопридатні під с/г угіддя фарбуються світло-коричневим кольором.
8) Землі, не придатні під сільськогосподарські угіддя фарбуються жовтим кольором .
9) Порушені землі фарбуються червоним кольором.
Межі масивів придатності земель позначаються суцільною лінією червоного кольору.
Крім того, на картограмі позначаються горизонталі суцільною лінією, водорозділи пунктиром червоного кольору, а тальвеги пунктиром синього кольору. Шифри і межі агровиробничих груп ґрунтів - пунктиром зеленого кольору.
Розділ 2. Організація території новостворених землекористувань
2.1. Організація раціональної системи використання угідь
Основна мета організації раціональної системи використання угідь полягає у тому, щоб оцінити, проаналізувати і порівняти існуючий стан впорядкування території з проектом створення нових землекористувань та з тими вимогами, що висуває чинне законодавство і наукові теорії, передовий досвід та нові умови виробництва.
Розміщення угідь є невід'ємним аспектом усього процесу проектування використання земель і в певній мірі вирішується при визначенні складу угідь, трансформації і визначенні системи використання угідь. Ці питання вирішуються за принципом від загального до окремого. Спочатку вирішують питання розміщення угідь за придатністю ґрунтів для певного виду угідь по масивах, а згодом конкретизують і намічають на плані межі проектних масивів угідь.
На організацію раціональної системи використання угідь впливають природні, соціально-економічні, організаційно-правові умови і просторове розміщення угідь.
Природні умови. Організація раціонального використання угідь здійснюється залежно від якості ґрунтів, рельєфу території і кліматичних особливостей об'єкта проектування.
Ґрунтовий покрив впливає на вибір способу продуктивного використання земель. Так, придатні ґрунти для вирощування всіх районованих сільськогосподарських культур використовуються у складі орних земель і багаторічних насаджень, для розміщення зерно-просапних сівозмін, садів або виноградників. Еродовані ґрунти, які розміщенні на схилах від 3° до 7° використовуються у складі ріллі, на схилах більше 7° - у складі сінокосів, на них проектують ґрунтозахисну систему землеробства, на ґрунтах з супіщаним та піщаним механічним складом розміщують сидеральні сівозміни або ділянки заліснюють. На торфово-болотних та глейових ґрунтах доцільно розміщувати лукопасовищні сівозміни або кормові угіддя.
Під час проектування слід ураховувати і особливості природної рослинності окремих масивів земель.
Бідні на поживні речовини ґрунти, які непридатні для вирощування сільськогосподарських культур, використовуються для розміщення господарських дворів та шляхів і інших несільськогосподарських об'єктів. На територіях із складним рельєфом проектується контурно-меліоративна система організації території угідь.
Водний режим впливає на формування проектної структури земельних угідь та посівної площі сільськогосподарських культур. Так, перезволожені і заболочені ділянки земель, які за ґрунтами придатні для вирощування сільськогосподарських культур, після осушення плануються для інтенсивного використання угідь у кожній із прийнятих систем.
Соціально-економічні умови. Організація раціонального використання угідь залежить від їх оптимальної структури, від спеціалізації господарства в рослинництві та тваринництві, від трудових ресурсів, від матеріально-технічного забезпечення всіх галузей сільськогосподарського виробництва, від забезпечення громадського тваринництва кормами та можливого виробництва органічних добрив та отримання мінеральних добрив. Найвагомішою ознакою економічного розвитку сільськогосподарського виробництва є якісний стан земельних ресурсів та вибір прогресивних форм господарювання і управління виробництвом.
Раціональне розміщення і використання угідь повинно забезпечити оптимальні умови життя, праці та відпочинку мешканців сільської (селищної) ради.
Організаційно-правові умови. За сучасних умов способи організації використання угідь визначаються власне суб'єктами господарювання з урахуванням якісного стану земель, природних умов, якісного матеріально-технічного забезпечення та вибраної спеціалізації розвитку господарства. Зміни у формах власності на землю, на нерухоме майно, реєстрацію прав на них, методи господарювання та управління земельними ресурсами, здійснюється в рамках правового поля чинного законодавства. Переведення одного виду угідь в інше відбувається відповідно до проектів організації території землекористувань, а вилучення та надання земель для інших не сільськогосподарських потреб здійснюється відповідно до проектів відведення земель за вимогами Земельного кодексу України.
Загалом раціональна система використання угідь вирішується в проектах організації території кожного землекористування, розташованого на території однієї сільської або селищної ради, який розглядається і затверджується кожним землекористувачем і погоджується цією радою.
Просторове розміщення угідь. При розміщенні угідь на території новостворених агроформувань передусім намічають ділянки для житлового, господарського будівництва, магістральних та внутрігосподарських шляхів. Згодом розміщують ділянки садів, ягідників, хмільників, виноградників та інших видів багаторічних насаджень. Залежно від дії процесів водної та вітрової ерозії планують систему протиерозійних гідротехнічних споруд і лісомеліоративних насаджень (водорегулюючих, полезахисних лісосмуг та суцільних лісонасаджень). Перезволожені ділянки проектуються для розміщення природних кормових угідь, і після осушення можуть використовуватися, залежно від якості ґрунтів, у складі орних земель. За наявності на території водних джерел (річок, ставків та водоймищ) створюють прибережні смуги по їх берегах. Розміри прибережних смуг і режим їх використання регулюються Земельним та Водним кодексами України. Під ріллю виділяють решту території з найліпшими ґрунтами, які придатні для вирощування районованих сільськогосподарських культур. Вивчається можливість укрупнення контурів орних земель для поліпшення їх конфігурації. Встановлюються сівозмінні масиви, їх розміри та структура посівів сільськогосподарських культур. Загалом забезпечується створення збалансованих, з урахуванням природних умов, соціально-економічних чинників та правових норм, екологічно-стійких агроландшафтів.
2.2.Організація угідь і системи сівозмін.
Приступаючи до організації вгідь і системи сівозмін, необхідно уточнити склад угідь по проекту, тобто намітити попередню трансформацію вгідь. Для цього намічається, за рахунок яких вгідь можна розширити площу сільськогосподарських вгідь.
Разом з тим уточнюється площа деяких вгідь.
Враховуючи , що навантаження на одного працездатного складає 10 – 12 га. с/г угідь, визначається необхідна кількість працездатного населення:
А = 1460.0 : 10.0 = 146 чол. Загальна кількість населення складе :
(6)
де : N - загальна кількість населення
А - кількість працездатного населення
В - % непрацездатного населення (пенсіонери, діти) 45-50%
С - % населення, зайнятого в сфері обслуговування (лікарі, вчителі, соціальна сфера).8-12%
Визначається кількість сімей :
(7)
4-5чол. - середній склад сім'ї.
(8)
Визначається бажана площа багаторічних плодових насаджень за формулою:
де :
Р - площа саду по проекту ;
К - середня норма споживання плодів і ягід на 1 чол. в рік ; 90-110 кг
Y - урожайність плодів і ягід з 1 га. (100-120 ц.);
Т - % товарності плодів і ягід (40-90 %).
Якщо визначена площа саду менша наявної площі ( з експлікації), то слід передбачити збільшення її до визначеної. Якщо ж визначена площа перевищує визначену, для розрахунків залишається існуюча площа.
Площа під проектні польові шляхи і лісосмуги визначається в процентному відношенні до площі ріллі. Вона приблизно може бути 2 % - 3%.
Рл\с=1200,0 га * 0,03= 36,0 га. (9)
Рп\ш=1200,0 га * 0,02= 24,0 га. (10)
Враховуючи, що існуючі польові шляхи і лісосмуги в контурній експлікації складають певну площу, необхідно відвести по проекту додатково за рахунок ріллі площу. Площа за проектом під польові шляхи і лісосмуги за рахунок ріллі визначається як різниця між площею за розрахунками ( 2,5-3% від ріллі) і площею під наявними площами цих угідь.
Площі під тваринницькі ферми визначаються як річниці добутку нормативної площі на одну голову продуктивної худоби на кількість голів цієї худоби і наявної площі під ферми. Під інші господарські двори можна приблизно відвести: під бригадний двір 0,8-1,0 га, під загальногосподарський двір 2,5-3 га..
На основі проведених розрахунків визначається площа землі в обробітку. Вона дорівнює площі ріллі плюс площа перелогів, яких по проекту землеустрою не повинно бути , плюс площа трансформованих в ріллю вгідь, мінус площа для розширення саду, для збільшення площі під господарський двір для збільшення площі під проектні польові шляхи і захисні лісосмуги.
В господарстві повинні вирощуватись овочі, як для власного споживання, так і для реалізації.
Їх площа визначається так:
Р - площа посіву овочевих культур в га.
N - кількість населення в господарстві, чол.
К - норма споживання овочів на 1 жителя в рік (190-210 кг)
У - урожайність овочів з 1 га. (180 ц)
Т- % товарності (50-90 %)
Структура посівних площ являється основою для розробки системи сівозмін.
Як відомо, існують три типи сівозмін : польові, кормові і спеціальні, їх може вводитись в господарстві по декілька штук. В зв'язку з тим, що господарство, як правило, невелике, а також тим, що при розробці проекту переслідується і навчальна мета, тому в господарстві бажано ввести по одній сівозміні кожного типу: овочеву, кормову і польову, або польову і кормо-овочеву.
Розробку слід починати із овочевої сівозміни. Сівозміни слід проектувати з короткою ротацією культур в них (4,5,6 полів), при чому, для кожної культури необхідно забезпечити найкращий попередник. В цих сівозмінах можуть бути пари, зернові, технічні і кормові культури.
Після розробки системи сівозмін проводиться їх розміщення. При цьому, слід керуватись вимогами кожної сівозміни : спеціальну - поблизу населеного пункту , кормову - біля господарського двору та місць літнього утримання худоби. Польові сівозміни, як правило, розміщуються на всій території господарства.
Необхідно обов'язково навести схеми чергування культур в сівозмінах, обґрунтувати розмір і їх розміщення, обґрунтувати розміщення вгідь, навести розрахунки щодо доцільності трансформації вгідь. В пояснювальній записці бажано навести розрахунки щодо доцільності трансформації інших вгідь в ріллю, її можна визначити користуючись формулою:
,де (12)
N - строк окупності витрат на трансформацію вгідь, років
К - капітальні витрати на трансформацію вгіддя
О1 - прибуток з угіддя до трансформації - грн.
О2 - прибуток з угіддя після трансформації – грн.
п - кількість років, протягом яких буде проводитись трансформація.
Ротаційна таблиця освоєної польової сівозміни
Таблиця 6
|
|
Схема чергування культури в сівозміні |
Рік ротації |
||||||
|
№п/п |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
|
|
1 |
Оз. пш. |
Оз. пш. |
Одн. Трави |
Соняшник |
Зерно-бобові |
Оз. пш. |
Цукровий буряк |
Кук. На силос |
|
2 |
Кук. На силос |
Кук. На силос |
Оз. пш. |
Одн. Трави |
Соняшник |
Зерно-бобові |
Оз. пш. |
Цукровий буряк |
|
3 |
Цукровий буряк |
Цукровий буряк |
Кук. На силос |
Оз. пш. |
Одн. Трави |
Соняшник |
Зерно-бобові |
Оз. пш. |
|
4 |
Оз. пш. |
Оз. пш. |
Цукровий буряк |
Кук. На силос |
Оз. пш. |
Одн. Трави |
Соняшник |
Зерно-бобові |
|
5 |
Зерно-бобові |
Зерно-бобові |
Оз. пш. |
Цукровий буряк |
Кук. На силос |
Оз. пш. |
Одн. Трави |
Соняшник |
|
6 |
Соняшник |
Соняшник |
Зерно-бобові |
Оз. пш. |
Цукровий буряк |
Кук. На силос |
Оз. пш. |
Одн. Трави |
|
7 |
Одн. Трави |
Одн. Трави |
Соняшник |
Зерно-бобові |
Оз. пш. |
Цукровий буряк |
Кук. На силос |
Оз. пш. |
2.3.Влаштування території сівозмін
Після розміщення вгідь і сівозмін приступають до влаштування території сівозмін. При цьому слід керуватись вимогами до розміщення окремих елементів : полів і робочих ділянок, захисних лісосмуг, польових шляхів, споруд для польового водопостачання. Розміщують їх з дотриманням принципу " від загального до часткового", тобто спочатку проектують групу полів (2 -3 і т.д.), а потім окремі поля. Цим самим розробляють ескізний проект в декількох варіантах. Точність вирахування площ - 1 га.
По межах запроектованих полів розміщують польові шляхи шириною 5 м і захисні лісосмуги шириною 12 метрів.
При наявності можливості, поля слід проектувати рівновеликими за площею , правильної геометричної форми (прямокутник, квадрат, трапеція), із співвідношенням сторін 1:1 - 1:5 , компактними з врахуванням розміщення грунтів та з врахуванням рельєфу місцевості.
При сильній розчленованості орних земель балками, лісосмугами, польовими шляхами можна допускати відхилення від середнього розміру полів і сівозмін. Це відхилення не повинно перевищувати в польових сівозмінах 10 - 12 %. в кормових 10 - 15 %, в спеціальних - до 5 %. Відхилення навіть 1.0 га. не слід допускати, якщо є можливість запроектувати поля рівновеликими.
Кожне поле всіх сівозмін повинно мати добрий зв'язок з усією територією господарства. Обов'язково слід запроектувати захисні лісосмуги вздовж південної і східної сторони землекористування. Що стосується захисних лісосмуг по межах полів, то тут слід мати на увазі , що захисна лісосмуга захищає від шкідливих вітрів смугу, яка дорівнює 25 -30 кратній висоті дерев в ній. В рівнинній місцевості це буде 500 - 600 м. Звичайно , при розміщенні цих елементів може виникнути і виникає декілька варіантів. Ці варіанти повинні бути проаналізовані і з усіх них для опрацювання береться той , який найбільше відповідає вимогам до них. Аналіз варіантів повинен проводитись по таких показниках: рівновеликість полів за площею , розмір втрат на холості заїзди і повороти тракторних агрегатів, строку окупності лісосмуг, віддаль від полів сівозмін (всіх) до господарського двору і ін. Окремо вводиться сівозміна на орендованих землях. Окремо на закріпленій площі, по ній як і по всіх інших, проводиться економічний аналіз по таких показниках:
Аналіз варіантів по рівновеликості полів доцільно проводити в таблиці наступної форми:
Аналіз варіантів по рівновеликості полів
|
|
|
Кормова сівозміна |
Таблиця 7 |
||||
|
№ полів |
Чиста площа поля |
Відхилення від середнього розміру |
Допустимість |
||||
|
в га |
в % |
||||||
|
I |
26,2 |
-4,3 |
-14,1 |
допустимі |
|||
|
II |
30,3 |
-0,2 |
-0,7 |
допустимі |
|||
|
III |
38,6 |
+8,1 |
+26,6 |
не допустимі |
|||
|
IV |
34,5 |
+4,0 |
+13,1 |
допустимі |
|||
|
V |
22,9 |
-7,6 |
-24,9 |
не допустимі |
|||
|
всього |
159,5 |
|
|
|
|||
|
Серед. р |
30,5 |
|
|
|
|||
На основі проектування складається експлікація по полях та відомість трансформації угідь.
Завершується цей розділ курсового проекту складанням пояснювальної записки (4-5 сторінок). В ній по кожній сівозміні необхідно описати, як вирішено питання розміщення всіх елементів влаштування території сівозмін. Крім того, слід обов'язково обгрунтувати відхилення від загальних вимог до розміщення цих елементів. В пояснювальній записці необхідно також навести матеріали аналізу варіантів.
2.4.Влаштування території природних кормових угідь.
Розвиток тваринництва перш за все залежить від створення міцної кормової бази, в першу чергу за рахунок підвищення ефективності використання кормових угідь, які в Україні займають 18% від сільськогосподарських угідь. В багатьох господарствах з метою підвищення продуктивності змішане (сінокосо-пасовищне) використання кормових угідь. В умовах інтенсивного лукопасовищного кормовиробництва пасовищні угіддя часто використовують для скошування травостою на зелений корм. з природних кормових угідь у вигляді сіна, сінажу, трав’яної муки, гранул та інших кормів, заготовляють приблизно 30% всіх кормів які використовуються.
Багаторічні дослідження показують, що продуктивність природних кормових угідь шляхом застосування комплексу заходів може бути збільшена в декілька разів. Загальна умова – правильне використання кормових угідь. Встановлено, що самий високий коефіцієнт перетравлювання, змісту протеїну, кормових одиниць і з’їдаємої трави на пасовищі забезпечується при травленні рослин у фазі кущування і колосіння, коли трава в середньому досягає 15 – 20 см. До цвітіння перше травлення повинно бути закінчено. З іншого боку, дуже важливо зберегти корні, кореневища і нижні частини стеблин, де міститься запас поживних речовин, який має виключно важливе значення для живлення підростаючих паростків.
Правильне використання кормових угідь означає застосування комплексу узгоджених заходів по використанню і догляду за природним травостоєм: загоний випас, періодичне сінокосіння в різні фази розвитку рослин, внесення добрив та інше. Здійснити такий комплекс можливо тільки в системі сінокосо- і пасовищезміни і відповідного устрою території.
До устрою території пасовищ пред'являють слідуючи вимоги:
- безперебійне забезпечення різних видів і груп тварин зеленими кормами на протязі всього пасовищного періоду;
- систематичне відновлення і підвищення продуктивності пасовищ, призупинення процесу ерозії ґрунту;
- усунення далеких перегонів тварин і зменшення продукції, скорочення витрат на перевезення зеленого корму до місця його споживання;
- створення умов для оздоровлення і нагулу тварин, високої їх продуктивності;
- мінімальні капітальні витрати на будівництво таборів, зрошувальних споруд, огорож, скотопрогонів та інше.
2.5.Визначення обсягів освоєння, трансформації і поліпшення угідь
Освоєння земель. На основі результатів аналізу, оцінки земельних угідь і економічних можливостей господарства приймається рішення про доцільність включення до продуктивних земель додаткових ділянок, які мають використовуватися під сільськогосподарські угіддя. Насамперед, це чагарники, які не мають природоохоронного значення, болота, порушені землі (кар'єри, ями тощо), ділянки, які зайняті хуторами, інші площі, які займають шляхи та господарчі двори. Обсяги освоєння нових земель визначаються такими основними чинниками:
• наявність земель, які придатні для сільськогосподарського використання;
• наявність коштів та матеріально-технічних ресурсів для освоєння земель;
• економічної доцільності освоєння.
Землі, що потребують меліорації, можуть включатися для освоєння, якщо меліоративні роботи будуть закінчені в межах розрахункового періоду проекту. Плануються заходи щодо суцільного заліснення сильно змитих земельних ділянок, пісків та інших порушених земель, які непридатні для включення в сільськогосподарський обіг земель.
Трансформація земель. Для забезпечення повного і раціонального використання кожної ділянки земель, створення великих, компактних і зручно розташованих масивів виникає необхідність проведення трансформації угідь, тобто заміна одного виду використання іншим. Обсяги трансформації угідь залежать від природнокліматичних умов, рельєфу, ґрунтів, наявності вкраплених контурів, що потенційно можуть бути включеними в сільськогосподарський обіг.
Трансформація угідь проводиться з метою:
• збільшення площі більш цінних угідь;
• зміни розміщення угідь з урахуванням ґрунтів, рельєфу, попередження ерозійних процесів;
• створення великих масивів однорідного використання, поліпшення або спрямлення границь угідь;
• компактного розміщення проектного масиву необхідної величини.
Критерієм економічної доцільності планової трансформації угідь є збільшення валового виходу продукції та отримання чистого прибутку.
На проектному плані визначають площі ділянок, які трансформуються і обсяги трансформації кожного новоствореного землекористування. Так, наприклад, на плані частину контуру сінокосів або пасовищ запроектовано трансформувати в ріллю для включення цієї ділянки в поле сівозмін. На частині, то трансформується, існуючі умовні знаки сінокосів або пасовищ та межі контурів перекреслюються хрестиком червоного кольору і таким же кольором вказується умовний знак проектного угіддя-рілля (на плані позначають „Р" - проект). Аналогічно позначають трансформацію решти видів угідь. За результатами трансформації окремих видів угідь складається таблиця обсягів трансформації угідь у розрізі кожного новоствореного землекористування.
План трансформації земель з метою поліпшення їх використання
Таблиця 8
|
№п/п |
Найменування угідь |
Площа, вихідний рік |
Заходи з поліпшення використання земель |
Площа після проведення поліпшення, га |
||
|
Будівництво господарських лворів |
Проектування доріг |
Насадження полезахисних лісосмуг |
||||
|
1 |
Рілля |
893.39 |
- |
-2.01 |
- |
891.38 |
|
2 |
Пасовища |
127.19 |
- |
- |
- |
127.19 |
|
3 |
Грунтові дороги |
3.19 |
- |
+2.01 |
- |
5.20 |
|
4 |
Лісосмуги |
11.89 |
- |
- |
- |
11.89 |
|
5 |
Господарський двір |
3.00 |
- |
- |
- |
3.00 |
|
6 |
Ліс |
9.15 |
- |
- |
- |
9.15 |
|
7 |
Населений пункт |
3,70 |
|
|
|
3,70 |
|
7 |
Всього |
1040,01 |
|
|
|
1040.01 |
2.6.Технологічна характеристика полів сівозмін та виробничих ділянок
Дається характеристика запроектованих полів і робочих ділянок за ґрунтами, еродованістю, крутістю схилів, механічним складом, конфігурацією, шириною та довжиною полів, вмістом гумусу в ґрунті, кислотністю, і оцінкою земель. Вказуються методи визначення умовної довжини і ширині/ полів. Додасться відповідна таблиця.
Таблиця 9
2.7.Система природоохоронних і еколого-ландшафтних заходів.
В цьому розділі пояснювальної записки слід описати передбачені проектом заходи по збереженню і покращенню навколишнього середовища: захист ґрунтів від водної і вітрової ерозії, створення природоохоронних зон, створення системи захисних лісонасаджень, озеленення населених пунктів, ліквідації наслідків водної та вітрової ерозії, створення умов для культурного відпочинку трудящих.
Висока ефективність внесення добрив забезпечується тільки при умові застосування їх в обґрунтованій системі з урахуванням конкретних ґрунтових і кліматичних умов, особливостей живлення окремих культур і чергування їх в сівозмінах, агротехніці, властивостей і інших факторів.
Система внесення добрив розробляється і здійснюється в тісному взаємозв'язку з усім комплексом агротехнічних прийомів по вирощуванню сільськогосподарської продукції
Для правильного диференційованого застосування добрив важливе значення має грунтово-агрохімічне обстеження з метою визначення реакції ґрунту і вмісту в ньому рухливих форм поживних речовин, у тому числі мікроелементів.
Річна норма добрив може вноситися в різні терміни і різними способами. Терміни і прийоми внесення добрив повинні забезпечувати найкращі умови живлення рослин протягом усієї вегетації і одержання високих врожаїв. Розрізняють три способи внесення добрив: допосівне (або основне), припосівне (у рядки, гнізда, лунки) і післяпосівне (або підживлення в період вегетації).
При виборі добрив, норм їх внесення, проводиться детальний аналіз агрохімічних показників, ґрунтового покриву.
Керуючись опосередкованими показниками вмісту гумусу, доступних поживних речовин, параметри яких визначено за результатами аналізу, вважаємо, що як основне добриво до посіву необхідно вносити гній (і інші органічні добрива) і велику частину загальної норми застосовуваних під дану культуру мінеральних добрив. Ціль основного добрива - забезпечити живлення рослин протягом усього періоду вегетації. До посіву добрива вносять розкидним способом за допомогою тукових сівалок (мінеральні добрива, вапно), гноєрозкидачів (органічні добрива) і інших машин.
Перспективним способом застосування добрив до посіву, особливо суперфосфату, є рядкове, локальне внесення. При локальному розміщенні фосфор суперфосфату менше закріплюється в ґрунті і його засвоєння рослинами підвищується.
Гній - найважливіше органічне добриво. У його складі знаходяться всі основні поживні речовини, необхідні рослинам, тому його називають повним добривом.
Напівперепрілий підстилковий гній завдяки великому зміст) органічної речовини впливає на фізичні, фізико-хімічні і біологічні властивості ґрунту При систематичному його внесенні збільшується вміст гумусу і загального азоту в ґрунті, знижується обмінна і гідролітична кислотність, зменшується вміст у ґрунті рухливих форм алюмінію і марганцю. Піщані і супіщані ґрунти стають більш зв'язаними, підвищується їхня поглинальна здатність і буферність, що сприяє збереженню в них вологи і поживних речовин. Глинисті ґрунти під дією гною стають більш пухкими, легше піддаються обробці, робляться більш проникними для води і повітря.
При систематичному внесенні гною не тільки знижується кислотність ґрунту, але і поліпшується живлення рослин кальцієм, магнієм, сіркою і мікроелементами Важливе значення має також вуглекислота, яка виділяється при розкладанні гною.
З гноєм у ґрунт вноситься величезна кількість мікроорганізмів. Органічна речовина гною - доступне джерело живлення і енергетичний матеріал для життєдіяльності ґрунтової мікрофлори. Тому при внесенні гною підсилюються мікробіологічна діяльність ґрунту і мобілізація запасів поживних речовин, що містяться в ній.
У гної містяться всі елементи живлення, необхідні рослинам. Наявність окремих поживних речовин гною різна і залежить від його якості, а також від грунтово-кліматичних умові. Віт напівперепрілого гною міститься 4-5 кг азоту. 2-2,5 кг фосфору і 5-7 кг калію.
Найкраще вносити гній з осені під зяблеву оранку, до того ж разом з мінеральними добривами. При цьому дія гною і мінеральних добрив помітно зростає.
Пояснюється це тим, що при спільному внесенні створюються більш сприятливі умови живлення рослин, чим при роздільному внесенні. За рахунок мінеральних добрив забезпечується живлення рослин у перший період вегетації, а гній, поступово розкладаючись в ґрунті, забезпечує рослини поживними речовинами в найбільших потребах.
Основне фосфорно-калійне добриво необхідно вносити восени і заробляти під глибоку зяблеву оранку. При цьому добрива попадають у більш вологий і менш пересихаючий шар ґрунту, де розвивається основна маса діяльних коренів.
Для кращого забезпечення живлення рослин у початковий період росту поряд з основним внесенням необхідно вносити невеликі дози добрив одночасно 5 посівом у рядки.
Велике значення має внесення в рядки гранульованого суперфосфату, тому що в початковий період росту рослини особливо чуттєві до недостатнього вмісту фосфору. Суперфосфат вноситься звичайними зерновими сівалками в суміші з насіннями.
Підживлення в період вегетації застосовують на додаток до основного внесення добрив з метою посилення живлення рослин у періоди найбільш інтенсивного споживання ними поживних речовин. Високоефективне ранньовесняне підживлення азотними добривами, що є обов'язковим прийомом меліорації. У підживлення добрива вносять поверхнево.
2.8. Визначення економічної ефективності проекту організації території.
Описується метод порівняння варіантів розрахунку економічної ефективності на час складання проекту і за прийнятими проектними рішеннями з урахуванням затрат на реалізацію запроектованих рішень і отримання додаткового чистого прибутку внаслідок господарської діяльності за проектом. Наводяться розрахунки щорічних витрат виробництва, величини капіталовкладень, вартості додаткової валової продукції, додаткові витрати виробництво.
Економічне обґрунтування проекту заключається у виборі найбільш ефективних рішень окремих його складових частин і елементів. Необхідно визначити очікувану економічну ефективність проекту в цілому в порівнянні з існуючими показниками.
Розробка проекту внутрігосподарського землеустрою супроводжується агроекономічним обґрунтуванням. Воно виконується по зумовленій програмі, в якій находять відображення:
< >обґрунтування земель, об'єми освоєння нових земель і поліпшення сільськогосподарських угідь;структура посівних площ і схеми сівозмін, плани переходу до них, урожайність сільськогосподарських культур;валовий вихід продукції рослинництва;план накопичення органічних добрив і потреба в мінеральних добривах;протиерозійні заходи;поголів'я худоби, її продуктивність, розрахунок потреби в кормі, баланс кормів, валове виробництво і розподіл тваринницької продукції;структура товарної продукції.Закінчується агроекономічне обґрунтування планом здійснення проектних заходів.
Отримані данні по проекту порівнюють з вже існуючими і використовують при розгляді і погодженні проекту. При цьому роблять висновок про реалізацію завдання на проектування, виконання вимог сільськогосподарського виробництва і організації території.
Заходи, які намічають в проекті, можна розділити на дві групи: не викликаючи або потребуючі незначних капітальних витрат і потребуючі значних капітальних витрат на їх здійснення.
Розділ 3. Перенесення проекту організації території в натуру.
Заключним етапом розробки проекту внутрішньогосподарського землеустрою являється перенесення проекту в натуру. Воно повинно проводитись з тією ж точністю , з якою проводилась зйомка і проектування, тобто 0,1 га.
Для перенесення розробленого проекту проводяться підготовчі роботи, які включають в себе визначення способів перенесення та геодезичних даних для перенесення.
При розробці матеріалів перенесення слід мати на увазі, що обирати слід такі способи, які забезпечать необхідну точність перенесення і при яких забезпечується мінімальна витрата часу і засобів. Як відомо , існують такі способи : промірів (мірною стрічкою),кутомірний (теодолітом і мірною стрічкою) і графічний (мензулою).
Так як спосіб промірів являється найпростішим, то слід старатись готувати геодезичні дані для перенесення якраз цим способом. Дані для застосування цього способу беруть графічно з плану (проміри від твердих точок).
Якщо ж місцевість закрита, чи точки ситуації не можуть служити надійною опорою, а також коли неможливо провести провішування ліній , застосовується кутомірний спосіб. При цьому геодезичні дані для перенесення визначають шляхом рішення оберненої геодезичної задачі по замкнутому чи розімкнутому теодолітному ходу. Вихідні дані для такого ходу беруть з каталогу координат чи графічно з плану. При цьому визначають румби, внутрішні кути і міри ліній.
Студент в своєму проекті повинен визначити способи перенесення в кожній частині проекту.
Після визначення геодезичних даних складається на копії плану робоче креслення для перенесення. На ньому показуються : існуюча ситуація чорною тушшю, червоної туші - проектні елементи, маршрути руху при перенесенні, геодезичні дані, місця постановки віх та місця постановки межових стовпів (колами).
В пояснювальній записці (2 сторінки) до цього розділу необхідно описати суть перенесення проекту в натуру, вимоги до перенесення проекту.
також вказати способи перенесення та умови їх застосування в своєму проекті.
Після цього вказати , які способи будуть застосовані при перенесенні в натуру даного курсового проекту, як будуть визначені геодезичні дані.
Окремо слід описати порядок складання робочого креслення.
Техніка безпеки
При роботі на сільськогосподарських машинах, з препаратами захисту рослин та з мінеральними добривами повинні строго дотримуватися правила техніки безпеки й охорони праці.
До роботи на сільськогосподарських машинах допускаються тільки особи які мають посвідчення на право роботи на даних машинах. При роботі на сільськогосподарських машинах виконуються всі правила техніки безпеки і охорони праці які передбачені інструкціями по проведенню робіт з кожним механізмом. До роботи з добривами та препаратами захисту рослин допускаються особи віком не менше 18 років. Усі працівники (комірники, механізатори, вантажники й ін.) перед початком роботи з добривами та препаратами захисту рослин повинні пройти інструктаж з техніки безпеки й охороні праці. При роботі з добривами на складі і поза складом усі працюючі повинні надягти спецодяг, що рекомендується для даного виду роботи, і запобіжні пристосування: комбінезон, рукавиці, окуляри, респіратори. Не можна зберігати аміачну селітру навалом поза складом і разом з пальними речовинами (торфом, соломою, нафтопродуктами й ін.). У складі, де зберігають аміачну селітру, не можна курити, користуватися відкритим вогнем і обігрівальними приладами. При пожежі варто гасити вогонь тільки водою. При гасінні пожежі необхідно користуватися протигазом, щоб уникнути отруєння окислами азоту, що виділяються.
При важкому отруєнні аміаком потерпілогого виносять на свіже повітря і викликають лікаря. У випадку припинення подиху необхідно зробити йому штучне дихання. При внесенні добрив не можна знаходитися поблизу розкидають робочих органів машини, а при роботі дискових розкидачів — ближче 50—80 м від них. Завантаження машин насінням та добривами можна проводити тільки при повній їхній зупинці. Усі приводи машини повинні бути закриті щитами. Змащення і регулювання робочих органів варто проводити тільки при повній зупинці машини і виключеному двигуні трактора. Не можна знаходитися між трактором і машиною при транспортуванні і внесенні добрив. Швидкість руху машин при внесенні добрив не повинна бути вище встановленої технічними умовами. У транспорті з мінеральними добривами забороняється перевезення людей, харчових продуктів, питної води і предметів домашнього побуту. При безперервній роботі з добривами рекомендується робити 5-хвилинні перерви через щопівгодини роботи в респіраторі.
По закінченні роботи варто прийняти душ або ретельно вимитися з милом. На місці роботи постійно належні бути запас чистої води й аптечка.
При влученні добрив в очі варто промити їхньою великою кількістю чистої води і потім звернутися в медпункт, а при опіку промити вражені місця сильним струменем води, обробити 5%- ним розчином спирту і накласти марлеву пов'язку.
Строге дотримання правил техніки безпеки і необхідних санітарних правил є неодмінною умовою правильної організації праці при роботі з мінеральними добривами.
Висновок
У висновку слід показати необхідність, яка виникла в розробці нового проекту внутрігосподарського землеустрою. Що дасть даний проект господарству, що зміниться в кращу сторону. Особливу увагу звернути на впровадження сівозмін, що вкрай важливо в нинішній час.
Курсовий проект розробляється студентом самостійно по індивідуальному завданню. Керівництво цією роботою здійснюється викладачем за рахунок часу, відведеного на курсове проектування. Крім цього, для консультацій, перевірки виконаної роботи та перевірки пояснювальної записки використовується по чотири академічні години на кожного студента.
Розроблений проект внутрішньогосподарського землеустрою повинен бути після перевірки пред'явлений комісії, створеній навчальною частиною.
Оформлення графічних матеріалів.
Основним графічним документом проекту внутрігосподарського землеустрою є проектний план, який складають на основі плану-оригіналу на конкретне землекористування. Тому на проектному плани завжди є існуючі елементи і проектні. Існуючі елементи показують чорним кольором, а проектні - червоним.
Зовнішня межа на проектному плані завжди залишається без змін викреслюється так само, як і на плані землекористування. Тобто лініями товщиною 0,4мм, а межові знаки – кронциркулем діаметром 1,2 мм. В точках суміжних землекористувань пишуться літери А, Б, В, Г, суміжності відтіняють довільними кольорами шириною смуги 2-3 мм підписують довжини ліній шрифтом 2 - 2,5 мм і ставлять номери точок окружної межі - першої, останньої та кратних п'яти.
Населенні пункти викреслюють без розшифровки кварталів, на контурі пишеться назва і площа села, контур штрихується через 2 мм під кутом 45° чорним кольором. Запроектовані ділянки населених пунктів штрихують червоним кольором. Існуючі виробничі центри, господарські двори, ферми підписують чорним кольором, а проектні – червоним: ГОСП.ДВ, ТР.БР, МТФ, ЛІТ.ТАБ і т.д.
Землі сторонніх користувань та шляхи, які мають смуги відводу, викреслюють тонкими лініями -0,1-0,15 мм по межі відводу На поворотах колами показують місця постановки межових знаків, а зсередини проводять відтінювання червоним кольором лініями товщиною 0,5 мм. За межами землекористування підписують виходи шляхів. Нові запроектовані шляхи креслять червоним кольором і не відтіняють. Шляхи, які за проектом закриваються, перекреслюють червоними хрестиками розміром 1,5 х 1,5 мм з інтервалом 2 - 3 см
При розробці проекту внутрігосподарського землеустрою малопродуктивні угіддя переводяться в більш цінні, що називається трансформуванням угідь. Угіддя, які трансформують, показують чорним кольором, а угіддя, в які трансформуються - червоним. Межі угідь, які переводяться, і їх топографічні знаки закреслюють червоним хрестом.
Проектні межі угідь і сівозмін відтіняють відповідним кольором з товщиною лінії 0,5 мм. Лінію відтінювання завжди проводять з внутрішнього боку контуру. Межу між двома угіддями відтіняють тільки з одного боку. Угіддя, межею яких є польовий шлях відтіняють з боку, протилежного від пунктиру. Якщо шляхи викреслено двома суцільними лініями і вони є межею проектних угідь, то відтінювання проводять з двох боків шляху. Але коли шлях є стороннім землекористувачем, тоді відтінювання проводиться з його середини.
Відтінювання меж угідь проводять паралельними лініями на віддалі – 0,5 мм. Межі угідь, які співпадають з межею землекористування, з середини не відтіняють, межу землекористування завжди відтіняють ззовні смугою 2 - 3 мм. Запроектовані поля в сівозмінах відкреслюють чорною тушшю лініями товщиною 0,1 - 0,15 мм і відтінюють тушшю відповідного кольору товщиною 0,5 мм, а саме: поля польової, овочевої і спеціальної сівозмін - червоною тушшю, кормової - синьою, ґрунтозахисної - жовтою. Якщо по межі поля запроектована лісосмуга, то лінію відтінювання проводять між лінією і умовними знаками лісосмуги. Якщо всередині поля знаходиться лісосмуга, канал, річка, озеро, що ділить поле на окремі робочі ділянки, поле відтушують тільки із зовнішнього боку, а кожну робочу ділянку не відтінюють. А якщо поле складається із окремих робочих ділянок, вправлених в „інші” угіддя, то відтінюють кожну робочу ділянку а зовнішню межу поля показують умовно тонкою пунктирною лінією, яка оконтурює всі ділянки поля. В такому випадку кожен штрих відтінюють тим же кольором.
Всі поля нумерують. Номер і величина площі поля пишеться по середині поля, паралельно до нижньої рамки у вигляді дробу – номер у чисельнику, площа у знаменнику. Номер поля пишуть тим же кольором, що і відтінюють межі, тобто: польової, овочевої і спеціальної сівозміни – червоним кольором, кормової – синім, ґрунтозахисної – жовтим. Площі пишуть чорним кольором. Якщо поле складається із окремих робочих ділянок вкраплених в інших угіддях, площу пишуть на кожній ділянці, а номер – на найбільшій ділянці. На цій же ділянці пишуть загальну площу поля.
У випадках коли поле розділено магістральним шляхом, яром чи річкою номери і площі ставлять на кожній ділянці, а найбільший пишуть номер і загальну площу всього поля. Номери полів пишуть римськими числами, а площі арабськими. Розмір номерів на робочих ділянках пишуть значно меншим, ніж на полях сівозмін. Розмір шрифту вибирають відповідно до розміру ділянки. Для того, щоб сівозміни одного виду відрізнялися на плані, номери пишуть різними шрифтами: прямим з відсічками, з нахилом, прозорим і т.д. В умовних знаках показують, який шрифт відповідає якій сівозміні. Крім того на плані рекомендується підписувати словами назву сівозміни: польова сівозміна, кормова сівозміна і т.д. По межах кожного поля пишуть довжину і ширину поля, на контурах, що трансформуються, пишеться площа. Якщо поля діляться на бригадні ділянки, то кожне з них підписується дробом: у чисельнику – номер бригади (бр. 1), у знаменнику – площа. Межа бригадних ділянок відтінюється зеленою лінією товщиною 0,5 мм.
Межі проектних ділянок сівозмін викреслюють суцільними лініями товщиною 0,1 мм і відтінюють коричневими лініями товщиною 0,5мм. Ділянки сівозміни нумерують римськими числами коричневого кольору у вигляді дробу: у чисельнику номер, у знаменнику – площа. Бригадні ділянки сіножатей підписують арабськими цифрами. Розмір підписів, залежить від площі на плані.
Існуючі шляхи на сіножатях креслять чорним кольором, а проектні – червоним кольором. Якщо відбулась трансформація якихось угідь в сіножаті, то умовні знаки трансформованих угідь закреслюють і креслять червоним кольором умовні знаки сіножатей.
Межі гуртових ділянок пасовищ викреслюють тонкою чорною лінією і відтінюють жовтою тушшю з товщиною лінії 0,5 мм.
Кожна гуртова ділянка підписується у вигляді дробу: в чисельнику – номер римськими числами, в знаменнику – площа гуртової ділянки.
Ділянки черговості стравлювання в межах гуртових ділянок викреслюють тонкою чорною лінією з відтінювання червоною тушшю з товщиною лінії 0,5мм. Такі ділянки підписують у вигляді дробу: в чисельнику червоним – номер ділянки арабськими числами, а в знаменнику – площа. Скотопрогони викреслюють у вигляді паралельних ліній з проведенням додаткових штрихів довжиною 1 мм кутом 45” через кожні 8 мм зі зміщенням на 1/2 відносно другої сторони.
Існуючі пасовища і скотопрогони викреслюють чорною тушшю, а проектні червоною.
